Може й добре нам колись обом було...
Може й нам дивилось вслід усе село...
Може й ти мене кохала так, як я...
Може й ми була б і гарная сім'я ...
Не пам’ятаю.
Ну що тут вдієш? - Те що є.
Не пам’ятаю...
Ти знов берешся за своє?
Не пам’ятаю...
Мене не муч і не терзай.
Не пам’ятаю...
Вибачай...
Знову зустріч, марно кажеш ти мені,
Як ми проліски збирали навесні.
Намагаюсь підказати сам собі,
Чи в долині я, чи може на горбі?
Ніби сонний я пишу комусь листи.
Що робити? Як мені себе знайти?
Дай згадати, хто моєї долі кат,
А поки-що я - порожній реферат.
25.02.2002
Не памятаю
© Copyright: Виктор Дым, 2013
Свидетельство о публикации №213080301096
Свидетельство о публикации №213080301096
Рецензии