Сходинки з мозакiою, або погляд знизу

Нещодавно в центрі нашого містечка ремонтували сходи. Я не раз спостерігала за цими роботами, коли проїжджала в маршрутці. Люди жваво обговорювали цю “подію”, бо невдовзі мав бути День міста. Спочатку сходинки формували по-новому. Була поставлена загорожа, щоб ніхто не ходив. Вони стали міцними, але нічого особливого в них не було... Але через тиждень біля сходів знов почалися якісь роботи.  За кілька днів стало зрозуміло, що сходинки оздоблюють мозаїкою. Проїжджаючи в маршрутці містом, я завжди звертала увагу на цю красу! Малесенькі різнокольорові квадратики, старанно викладені майстрами, утворили чудовий візерунок з квітів.
Так от, було у мене бажання подивитися на ці оздоблені сходи не лише з вікна маршрутки, але все не було часу. Нарешті, сталося так, що я мала йти до знайомої в центр міста. Йду й очікую на зустріч зі сходами, щоб вже зблизька подивитись на цю красу. Починаю спускатися сходинками, уважно заглядаючи собі під ноги і не вірю очам своїм!!! Бо ніякої мозаїки немає... Мені аж дивно стало, бо куди ж ті майстерно викладені квіти могли за один день подітися?! Звичайнісінькі сірі сходинки, як звичайні дні, заповнені буденними  турботами...  І ніякої краси, ніякого свята...
Нічого не розуміючи, я поволеньки сходжу сходами донизу. Чомусь у серці звучать слова: “Зупинись і пізнай, що я Господь!” Я зупиняюсь, повертаюсь лицем до сходів і дивлюсь на них знизу. І бачу диво! На вертикальних площинах сходинок я бачу чудові мозаїчні квіти, а сірих горизонталей знизу взагалі не видно... Дивлячись зблизька, я помічаю, що ці мозаїчні різнокольорові  квадратики дуже маленькі. Якого ж вміння і терпіння доклали майстри, щоб все розкласти по визначених місцях, аби розквітли ці предивні квіти... Але враз я бачу ще й те, що хоча вони чудові, але неживі...
Йду дорогою далі, але в серці своєму я запинилась, Ісусе, перед Тобою! Враз починаю розуміти, що Ти говориш до мене і через ці земні мозаїчні сходинки... Господи, я дякую Тобі, що коли я йду своїми  сірими буденними горизонталями, Ти, як мудрий Майстер, з величезним довготерпінням оздоблюєш вертикалі мого серця Своєю веселковою “мозаїкою”. Я дякую, за Твої  живі кольори любові, ласки, милосердя, співчуття... Допоможи мені щодень зупинятися з покорою перед Тобою, щоб бачити вертикалі Твоєї слави.