Приходьте завтра

Чудова видалася практика цього року, захоплююча. Адже шеф-редактор таке завдання дав, що й мріяти годі: піти до самого депутата міської ради та розпитати про його чесноти. Аж роти пороззявляли, і хочеться, і колеться, як то кажуть. Одразу думок ціла купа: “Хто ж нас пустить? Що казати?...” Не встигли ми звикнутися зі своєю місією, як редактор вмить нас заспокоїв, мовляв, нічого страшного, “прийдете, скажете так і отак, вам усе розкажуть, адже це інформація не таємна і право на спілкування з депутатом має кожен”. Знайшовши наступного дня контактний телефон помічника нашого депутата, окрилені ми почали дзвонити. Страшно… Від гудків тих вже в піт кидає, думки плутаються, в голові суцільна каша… Аж раптом полегшало – чуємо на дроті приємний голос молодої дівчини. Які ж ми молодці! Додзвонилися, розпитали все як годиться. Ось тільки не забути б передзвонити трохи пізніше: мила помічниця Оля пообіцяла тоді нам все розповісти. Хм! Як просто! “Пізніше” настало. Озброївшись диктофоном, дзвонимо. Аж тут Олю наче підмінили, голос той самий, а от люб’язність як у воду канула. Виявилося, ми - “не правильно осведомлены и обратились не по адресу”. Та ми не здаємося. Наступного дня попрямували до міської ради. Там дві чарівні жіночки дали нам дві чудові адреси, за якими у визначені дні тижня стовідсотково приймає сам депутат.

Пощастило нам із тими жіночками, мабуть ми їм одразу сподобалися, адже встигли прийти до обідньої перерви, як раз у робочий час та ще й ‘Смачного!’ побажали… Дочекалися потрібного дня, приїхали чітко за адресою. На дверях табличка з прізвищем, ім’ям та по батькові нашого шановного депутата. Дякувати Богові! На годиннику половина четвертої , приймає з третьої до п’ятої. Туди – а там зачинено. Натрапили на якогось чоловіка, вже від нього дізналися, що за тими дверима працює ще один помічник депутата, та от тільки він нещодавно пішов і сьогодні вже не повернеться, та й у наших питаннях він не компетентний. Пішли ні з чим. Усю дорогу думали-гадали, чи то у міській раді з часом помилилися, чи то ми, тупаки, годинником користуватися не вміємо… Та не все втрачено! У нас же є друга адреса. Ось тільки там депутат “стовідсотково” приймає кожен останній четвер місяця. Чекаємо… Вже не терпиться з депутатом познайомитись. Та, якщо не доля нам тим правом на спілкування з ним скористатися, нічого. Він же ж заклопотаний, одному всього не встигнути, та ще й помічників мабуть замало….