Так судилося ч. 44 украинский язык
Ніч зміняла день, а на зміну ночі приходив ранок, що давав життя новому дню. Все має свою чергу, свій строк і своє пояснення. І це – неминучість плинності життя. Наталка не замислювалася над цим, навпаки, вона раділа, коли за навчанням дні минали швидко і непомітно, адже кожен новий день віддаляв її від сумних подій. Вона навіть звикла до присутності поряд з нею Сергія, який насправді виявився добрим та чуйним другом. Більше того, Наталка почала посміхатися у його присутності, адже неможливо було стримати посмішку, слухаючи його смішинки, його нібито серйозні розповіді, але з яких студенти від сміху ледь не надривали свої животи.
Ось так і минали студентські будні. і все ближче наближалось свято Нового року. Сергій вмовив Наталку зустрічати Новий рік не вдома, як вона планувала, а відсвяткувати з друзями в гуртожитку. Сам він був місцевим, але також вирішив відсвяткувати не в колі сім’ї, а серед сокурсників. Що ж, в цьому ж є свої переваги: родинне коло – це, звісно, святе, та студентська братва – це ода молодості! Це – веселощі, як кажуть - «шум, гам, тарарам», це радість юності, вихор емоцій та вилив почуттів! До того ж по закінченню студентських років більше ніколи в житті не буде такої можливості, як тепер. І Наталка погодилась із Сергієм. Батьки її щиро раділи, що дівчина, нарешті, повертається до життя, починаючи насолоджуватись його кращими моментами.
Всі метушились, боячись щось забути. Розрахували, здається, все: ялинку та продукти купували в складчину, заздалегідь розподілили – хто які страви готує, з посудом також розібралися, тому причин для хвилювання не повинно бути.
- Ну, Наталко, ти не передумала?, - спитав дівчину Сергій, наздогнавши її в коридорі.
- Ти про Новий рік? Ні, не передумала, я ж не можу підвести друзів, адже мені також дісталася страва для приготування, - відповіла Наталка, продовжуючи свій шлях поряд з парубком, - як же за новорічним столом та без моєї страви? - посміхнулася дівчина.
- А що ти будеш готувати? – поцікавився хлопець, - це не секрет?
- Ні, не секрет, я буду готувати «оселедця під шубою»!.
- О, так це ж головна страва новорічного столу!
- Так і я тобі про те ж! Хіба я можу залишити стіл без цієї страви? Адже «Олів’є» та «Оселедець під шубою» - то дві речі, без яких кожне свято – не свято! А тим паче, Новий рік!
- А «Олів’є» також буде?
- Ну, а як же! Я ж кажу – основні страви! Цей салат доручили готувати Оленці.
- Ну, досить про їжу, а то в мене вже слинки потекли, - сказав Сергій, - а ти, до речі, куди зараз?
- Та, вважай, що нікуди. Йду до гуртожитку, та тільки щось мені туди не хочеться!
- Чому? – поцікавився парубок.
- Там зараз гамірно, дівчата обговорюють своє новорічне вбрання, а я не люблю метушні та шуму…
- То пішли десь посидимо разом? - запропонував хлопець.
- Ну, хіба що – до бібліотеки? – пожартувала Наталка.
- Гаразд, - підтримав її Сергій, - там і пообідаємо.
- Ні, дякую, - відповіла дівчина, - їсти мені не хочеться. Піду краще до дівчат, послухаю, хто в які речі буде одягнений.
Свидетельство о публикации №213080501296