йди далi

~Коли тебе використовують, коли "до" і "після" різняться, як два абсолютно чужі життя.
Одне ти проживаєш в шаленому коханні, нескінченних знаках уваги, щирості і доброті. Відчуваєш себе вільним, незалежним ні від чого, ані від кого.
Друге - при відсутності малійшого. Тебе забувають, знаходять безліч відмовок, які ніби стають залізними аргументами проти твоїх питань; проти тої недовіри, яка все ж таки, але закрадається десь там, глибоко в душі. У душі, яка розчарувалася в рідному; у серці, як припинило функціонувати.
Життєдіяльність органів дійшла до нуля. повний мінус.
~ Це кінець.
Тільки не жалій себе.
Жалість - це найпринизливіше почуття, яке може коли-небуть відчувати людина по відношенню до себе...
Не болить, вже зовсім не болить...а може...?!
~Де границя між світами? Де потрібно зупинитися, не переступивши через себе?
Зачини двері гордості, а то простудишся. За ними холодно, суцільна зима, безнадія, байдужість і морози.

Залиш ключ при собі: не варто. він того не вартий.
Поверни на синю сторону і зітри з аркушу життя.