Злотаві мрії вмивають голову мою.
Запеклий путь здолати я зумію,
І хай сміються вслід мені.
Вони не знають аксіом життя.
Ніколи ти не смій людину зневажать
Зумій ти краще ту ненависть
в діла благії навернуть.
Настав мабуть нарешті час,
коли страшний той біль,
що голову морочить пропаде назавжди.
Будь закоханим у кожну мить,
Живи ти так як ніколи жив.
І друга ти пізнай не в радості,
В хвилину горя руку простягни.
Вода стече у вись небес,
Змиє весь сумний набуток,
Вона підпалить все старе
І дасть початок для нового.
***
© Copyright: Варвара Фарбер, 2013
Свидетельство о публикации №213081201213
Свидетельство о публикации №213081201213
Рецензии