То був лиш день.
Осінній, жовтий, прохолодний,
Коли побачила тебе.
Не чула слів, не мала я думок.
Лиш погляд на собі впіймала.
А потім довго я чекала,
Коли ж та постать буде знов.
Сиділи разом спілкувались,
А потім знову, знову й знов.
Можливо вже й тоді я закохалась
І ти повірив у мою любов.
Минали дні, неділі, місяці.
І скоро рік мине як разом ми.
Та слів кохання було мало.
Хоч не такі значні як дотики твої.
Я буду вірна тобі завжди,
Як та лебідка на воді.
Прости... та я така тендітна,
Як милі пахощі весни.
Кохай! Прошу тебе! О, милий!
Твоєю завжди буду я.
То був не просто день осінній.
То ніби сон. То доля. То життя.
Не просто день
© Copyright: Марианна Вус, 2013
Свидетельство о публикации №213081201592
Свидетельство о публикации №213081201592
Рецензии