8

8.1.-Ху-у,спекотно.-промовив Юрій,витираючи тилом кисті спітніле чоло.
 Юрій подумав про те,що потрібно було б перепочити хвилин десять,в якомусь затіненому місці.ПОглянувши на наручний годинник,Юрій прийшов до висновку,який його мало порадував.Щоб дістатися до наміченого місця призначення,йому потрібно було йти без тривалих зупинок,як мінімум годин шість,а кількість коротких потрібно скоротити примірно вдвічі.Це якраз до темноти.Дістатися туди сьогодні,потрібно в будь-якому разі,адже вода скоро закінчиться і потрібно на точці поповнити її запас.Тому Юрій вирішив заодно і пообідати,якщо це звичайно можна так назвати.Так,звичайний механічний прийом їжі,для того щоб були сили продовжувати далі свою подорож.Юрій озирнувся навкруги у пошуках підходячого місця для привалу.Зараз він знаходився на грунтовій дорозі серед посівних полів на теренах українського степу,десь на тереторїї Херсончької області.По праву руку від нього розкинулось безкрайнє пшеничне поле,щойшло під гору до сам ого горизонту.Ліворуч,ніби усміхаючись у відповідь палючому літньому сонцю,майоріло яскраво-жовтими барвами поле соняшників,яке було відділене від інших посівів лісосмугами.До найближчої з них,що розташована в кінці соняшникового поля залишилось пройти метрів триста.Туди Юрій і попрямував упошуках прихистку від палючого південного сонця.Привал він вирішив зробити під широкою кроною дикої груші,попутно зібравши у поліетиленовий пакет десятка зотри грушок,що лежали в траві під деревом.Знявши рюкзак та діставши пакет зпровізією,Юрій почав прийом їж.Закінчивши,він розстелвив килимок під стовбуром дорева та присі,спершись спиною на нього.Витяг з нагрудної кишені сорочки цигарки"LD"та запальничку*"Biс".Запалив одну цигарку,затягнувся,їдкий тютюновий дим заповнив легені приємною гіркотою та злегка запаморочив голову,приносячи з собою,де-які спогади та роздуми над ними."І як же так сталося,що я став вигнанцем та мандрівником,що йде як найдалі до горизонту?"-вперше за довгий час задумався над цим питанням Юрій.
 8.2.В ординаторській одного з відділень,однієї з лікарень,одного з українських мегаполісів,на зручному диванчику спить лікар і бачить приємний сон,в якому він знаходиться на сонячному морському пляжі зі своєю дружиною.Вонтрозмовляють про те,що як добре,що вони вибили собі відпустки в один і той же час.Вони сидять під сонцезахисною парасолькою,обнявшись,та зачаровано спрямувавши свої погляди до морського горизонту.Починає лунати телефонний дзвінок,шо вириває чоловіка з цього прекрасного,ідеального сну.Лікар прокидається-ривком сідає на дивані.Дивиться на годинник-четверта ранку.