АУМ с нр кьо

ЇЇ створив у 1989 році в Японії «вчитель» Чідзуо Мацумото (більш відомий під псевдонімом Сьоко Асахара), колишній спеціаліст з акупунктури, власник кількох ресторанів дешевої китайської їжі. Його вчення запозичило положення з багатьох відомих релігій, поєднуючи в собі вчення раннього та тибетського буддизму, індійської та гімалайської йоги, даосизму та християнства. Асахара вважає, що створив найбільш науково обґрунтовану релігію, в якій використано: найновіші наукові відкриття. У центрі його «альтруїстичної філософії» стоїть ідея порятунку всього людства. Такий порятунок, за твердженням Асахари, містить три основних положення:

 1. позбавлення людства від хвороб;

 2. досягнення щастя в цьому світі;

 3. досягнення просвітлення та звільнення.

Віровчення «АУМ сінрікьо» ґрунтується на п'яти принципах:

— визнання авторитету Великого Гуру;

— віра в істинність релігійної доктрини й ефективність методики духовної практики;

— обов’язковість ініціацій як особливих способів передачі досвіду і таємних знань прозелітам;

— розвиток природних задатків людини та тренування пам’яті з метою підвищення енергетичного і духовного рівня, позбавлення стресів, вирішення проблем здоров’я;

— досягнення просвітлення віруючими і звільнення від страждань.

Великого значення у віровченні Асахари надається моральному вдосконаленню особистості. Для досягнення просвітлення віруючий повинен виховувати в собі чотири «великі невимірні стани душі», а саме: святу любов до всіх живих істот, святе співстраждання до душ, далеких від істин; святу похвалу тим, хто на шляху духовного розвитку; святу байдужість до виявів доброї чи поганої кари. Перші два «великі невимірні стани душі» становлять основу християнського віровчення і втілюються в спокутній жертві Ісуса Христа. Щодо двох останніх станів душі, в якій йдеться про її заспокоєння, то справа значно складніша. Виховання в дусі святої похвали і байдужості означає повну втрату почуттів, переживань особистості, її відмову від таких моральних якостей, як вдячність, захоплення, любов і пошана до людей тощо. Виховання зазначених чотирьох якостей є обов’язковою умовою досягнення справжнього щастя і спасіння, згідно з віровченням АУМ.

У віровченні «АУМ сінрікьо» своєрідно витлумачується порівняно з християнством догмат про спасіння. Порушено концепцію «триєдиного спасіння», метою якого є звільнення людини від хвороб; допомога людям у досягненні щастя вже в земному житті; досягнення людьми цілковитого звільнення. Перша частина спасіння — звільнення від хвороб — означає поширення знань про техніку вправ йоги, теорії езотеричної медицини, таємних методів лікування індійської медицини, що допомагає людині самій позбавитися фізичних і душевних потреб. Інформацію про медицину вищого виміру дістає преподобний вчитель Асахара на основі спеціальних багатогодинних медитацій і передає її у наш земний світ. Завдання віруючого в тому, щоб оволодіти технікою медитацій і використати інформацію Гуру. Другу частину спасіння — досягнення щастя у земному житті — спрямовано на виховання усвідомлення людиною чотирьох «великих невимірних станів душі». Третя частина — абсолютне звільнення, просвітлення — означає смерть і злиття з Божеством.

Для тих, хто сповідує віровчення, розроблено систему правил і норм поведінки, серед яких важливим вважається пожертвування. Найбільш цінуються пожертвування істинного вчення (місіонерства), пожертвування заспокоєння (залучення прозелітів до секти), пожертвування коштів і цінностей на користь секти. Віруючі об’єднуються в напівтаємні релігійні громади, де панує сувора внутрішня дисципліна. У них вивчають філософію Вчителя, проводять вправи йогів, медитацію, ініціації тощо. Релігійні громади займаються місіонерською, благодійницькою та оздоровчу діяльністю [171; 117—118].

Цікавим видається той факт, що за часів заснування «Вчення істини АУМ» «високий духовний рівень» Сьоко Асахари підтримали досить авторитетні особи, серед яких:

— Далай-Лама XІV;

— Преподобний Калу Рімпоче, глава школи Каг’ю тибетського буддизму;

— Кхамтул Рімпоче — вищий лама школи Н’їнгма тибетського буддизму та інші [95].

Після того як сам Асахара «досяг просвітлення», він, ясна річ, почав розповсюджувати своє вчення по всьому світу. Центри «АУМ сінрікьо» було засновано в багатьох державах: в Японії, Німеччині, США, Шрі-Ланці, Росії та Україні, де «гуру» знайшов чимало своїх прихильників. Проте його групу супроводжувала погана слава. Слідчі органи Японії встановили, наприклад, що на хімічному заводі «АУМ» було налагоджено виробництво нервово-паралітичних газів. За свідченнями прихильників Асахари, техніки безпеки на цьому виробництві не дотримувались, а на території, яка належала «АУМ сінрікьо», проводилися таємні поховання.

Серед бойових речовин, знайдених на заводі, виявився також зарін. Саме цей газ було використано під час терористичного акту в токійському метрополітені 20 березня 1995 року, організованого, як вважають слідчі, керівниками «Вчення Істини АУМ».

Японська газета «Йоміурі» сповістила, що власність «АУМ сінрікьо» на той час було оцінено в 2,5 мільярда єн (29 мільйонів доларів). Асахара виявився власником земельних ділянок загальною площею в 136 тисяч м2, 16 будівель в Токіо та десяти префектурах країни. Місцевий суд Йокогами зобов’язав Сьоко Асахару та одного з його найближчих прибічників Томоміцу Ніїмі виплатити компенсацію в розмірі 20 мільйонів єн (181,9 тис. доларів) адвокату, який постраждав від сектантів. За наказом «гуру» шість прибічників «АУМ сінрікьо» в 1994 році в місті Кофу (префектура Яманасі) організували замах на місцевого адвоката Таро Такімото, який виступав проти діяльності цієї релігійної групи. В його домі було розпилено зарін та інші отруйні гази. Адвокат дістав важке отруєння.

Особливо відомою релігійна група стала після її тріумфального приходу в Росію у 1992 році. За словами самого Асахари, він надавав виняткової ваги діяльності, спрямованій на «спасіння» Росії з точки зору «світового спасіння». Влітку 1992 року в Москві було відкрито Російську філію «АУМ сінрікьо». А в 1994 році засноване Московське релігійне об’єднання «Вчення Істини АУМ». Центри секти з’явилися в кожному районі російської столиці. Раз на тиждень Асахара виступав на хвилях радіостанції «Маяк». Він також постійно орендував спорткомплекс «Олімпійський» і навіть мав охорону, набрану з колишніх співробітників КДБ]. Благодійні акції «АУМ сінрікьо» в Росії (наприклад, передача одноразових шприців та голок до них, а також друкарського обладнання та комп’ютерних класів для деяких російських навчальних закладів) Зрозуміло, що і в Японію дещо надходило з Росії: гелікоптер Мі-8 та штатний газоаналізатор радянських підрозділів хімічного захисту тощо.

Керувала філією «Рада Тих, хто Досяг», що складалася з 11—12 осіб (переважно росіян). Її керівником був японець, учень Сьоко Асахари. За словами члена «Ради» Дмитра Саприкіна, в московських центрах «АУМ сінрікьо» щодня збиралося близько 300 осіб.

На особливо цікаві семінари приходило до 500—600 осіб . Лекції Сьоко Асахари у спорткомплексі «Олімпійський» слухали 19 тисяч осіб . Взагалі, членами релігійної групи в Росії стали, за свідченням різних джерел, від 35 до 50 тисяч осіб. А за нетривалий час до теракту в токійському метро проти групи були порушені кримінальні справи. Підставою для цього стали психотехнічні методи досягнення стану Самадхі, під час котрих використовувалися настої різноманітних трав, шоломи з електродами для безпосереднього впливу на психіку людей та інші засоби придушення особистої волі членів групи. За словами самого Асахари, це було лише початком гноблення Істини, бо в 1997 році мав настати кінець світу, в якому врятувалися б лише прихильники «АУМ сінрікьо»

На території України вчення Асахари також поширювалося, хоча й у менших масштабах, ніж у Росії. На 1995 рік припадає особлива активність адептів «АУМ сінрікьо» в Україні. Саме в цей час послідовники Асахари, які прибули до нас на запрошення релігійної організації «Любов Христа», намагалися розгорнути проповідницьку діяльність на території Херсонської області

«АУМ сінрікьо» офіційно не зареєстроване в нашій країні, але змогло використати для поширення своїх ідей фірму «Саттва», котра певний час досить успішно функціонувала в Києві, Львові, Дніпропетровську, Одесі та інших містах України. Її діяльність координувалася з Москви через фірму «Каллі», створену для проведення комерційної діяльності в Росії. «Саттва» порушувала чинне законодавство тим, що ухилялась від сплати податків та проводила під прикриттям фірми несанкціоновану релігійну діяльність, котру було припинено, а її керівництво притягнуто до відповідальності за порушення правил торгівлі.
Духовна практика цієї секти в основному полягає у пробудженні містичної енергії кундалини, яка дрімає в кожній людині. Для пробудження кундалини неофіт повинен був пройти безперервний 60-годинний семінар з прослуховуванням спеціальної музики. Вдома необхідно безперервно поклонятися вівтарю із зображеннями Асахара і Шиви, читати мантри і медитувати.

Для вступу в секту достатньо заповнити анкету і заплатити вступний внесок близько $ 10. Першу сходинку присвяти неофіт отримує безкоштовно, наступні – шляхом набору балів, які нараховуються в основному за кількість розданих листівок. Член секти повинен також або активно жертвувати грошові кошти, або працювати на секту. Заохочується також і місіонерська діяльність. До тих, хто зважився покинути секту, застосовуються заходи впливу аж до фізичної розправи.

Адептам доводиться за все платити, а якщо грошей немає, то вони зобов’язані відпрацьовувати «щаблі посвяти». Є й розцінки відпрацювання: чудотворний «ставок» (пляшечка брудної води з ванни, де скупався Асахара) коштує 200 доларів, «Пуруша» (маленька шпилька зі знаком секти) коштує вже 1000 доларів, «Осяяння Бардо» (внутрішньовенна ін’єкція невідомого зілля) – 5 тисяч доларів, і, нарешті, за «кривавий ритуал», при якому п’ється кров нібито самого Асахара слід заплатити 10 тисяч доларів.

Всі члени секти діляться на ченців, що живуть у гуртожитках, і мирян, що живуть вдома і відвідують щотижневі збори-семінари. Сектанти довіряють своє тіло і душу, а також і все своє майно Асахарі та його сподвижникам, повністю відділяючи себе від світу, спілкування з сім’єю і суспільством, використовуючи свою енергію на власний порятунок і порятунок інших. Залишення будинку, згідно з вченням, прискорює просування у релігійних заняттях і рекомендується, перш за все, недавно залученим послідовникам.

Згідно з ученням «АУМ Сінрікьо», звільнення людей від страждань і хвороб і отримання щастя в цьому світі вимагає ще й політичної активності. Для реалізації цієї мети була сформована Сінрікьо («Партія істини»). У 1990 році ця партія послала 25 кандидатів на вибори до Палати представників Японії, але зазнала поразки, набравши лише 1782 голоси.

За весь час існування секти її чисельність сягала 30 тисяч чоловік (з них 10 тисяч – у Росії). Але з березня 1995 року діяльність секти заборонено у всіх країнах світу. Кількість членів секти після цього зменшилося, але повністю своє функціонування вона не припинила, продовжуючи базуватися на приватних квартирах.