Розлучення

Йде  у  залі  щемний  суд,
В  нім  повно  народу,
Розлучити  взятий  шлюб
Все  подружжя  згодне.

Суддя  до  них  так  і  сяк,
Діток,  совість  кличе,
Чоловік  же  аж  ніяк
Миритись  не  хоче.

«Скажи  людям,  вражий  сину,
Усю  чисту  правду:
За  що  кидаєш  дружину,
Може  інша  вабить?»

«Таж  не  знаю  як  сказати,
Сам  собі  не  вірю:
В  моїй  жінці  оселились
Усі  лісні  звірі.

Залюбила  мене  жінка,
Мов  манни  об’їлась,
Усе  лізе  до  ширіньки
Просто,  як  сказилась.

Виліз  навіть  на  горище,
Зовсім  сну  немає,
Прокидаюсь,  а  бабище
Вже  мене  сідлає.»

Суддя  тоді  до  дружини
Словами  лоскоче,
А  та  йому  як   підкине:
«А  я  й  зараз  хочу!»

Мужі  в  залі  реготали,
Лізли  під  спідниці,
Жінки  човгали  ногами,
Метали  сідниці.

Суддя  домагавсь  свого,
Не  всміхнувсь  ні  разу,
Довела  вона  його
Прямо  до…оргазму.

Еротична  чудасія
У  судах  буває
Коли  пристрасті  стихія
Все  перемагає!
   18.08. 2013р., Київ