Моя повня

Моєму любому
 з подякою та найтеплішими побажаннями
Облиш, це сльози від щастя. Не дивись на мене так прискіпливо – я можу зашарітися. Не заглядай у мої зіниці так, наче там видніється майбутнє. Там лише одне можна розгледіти. Облиш, мені приємні ці ляскання. Та не забудь приправити їх смачними поцілунками з перервами на не менш смачні покусування.
Моя повня розпочалася із тобою. З першого погляду, з першого дотику, з першого… з першої… В м’язах тривалі судоми, в артеріях підвищенний кровопотік, а на обличчі доволі специфічна посмішка з відтінком оазисного вдоволення. Нехай заздрять. Нехай балакають.
Я розкажу тобі казку про драконів і жадібного банкіра, про Попелюшку і великий келих, про Яйце-Райце і дивовижну запальничку. Слухай уважно, любий. В тому – наше життя. В тому – наші моменти, які не повторюються. Моменти, які не забуваються, коли важливі.
Квола проза на пів-аркуша не здатна оживити мої безамебні думки. Але сьогодні вірші відпочивають. Повня. І те несказанно гарне, надихаюче коло на чорному тлі – то мої почуття. Такі ж великі і такі ж покоцані життям. Ти латаєш їх, як найвправніший швець. Нас вже впізнають на вулицях – важно не звернути увагу на двох божевільних. То наче півлітра віскі, п’ятнадцять затяжок, день на ногах і годин шість на танцмайданчику. Ти втомлений, тебе валить всепоглинаюча жага до сну, такого по-дитячому милого і по-дорослому – міцного. До легень – пари з кондитерської. Насолода. П’янка і тягуча.
А дракони давно вмостилися на твоєму даху. Зігнати? А чи до ранку нехай перекантуються? Ніжне позіхання, з вуст  знайомі мотиви. Я кохаю тебе! З твоїми інколи доволі чудернадськими забаганками, нахабними очима і пристрастю до прізвиськ. І це не казка, не марево, не сон. Ти – єдиний, хто зміг запалити мою повню.