Сота секундочка часу

Ти умієш це слухати? Ти чуєш це?  Зупинись на мить! Це лише частинка швидкоплинного часу, але вона твоя, бо подарована долею лише тобі. Хочеш це побачити? Зрозуміти…
Це ж про життя твоє багатогранне, світле, дивовижне, непередбачуване, непрочитане та незрозуміле ніким, крім тебе, бо воно осмислене  осінніми прохолодними вечорами, в останньому подиху денного світла, а, можливо, під вранішньою самотньою зіркою прозорого неба, яку кожен, хто захоче, може побачити, лише слід підняти погляд. Прислухайся! Чи це про чисту сльозу, яка залишає сліди світла на твоїй стривоженій душі, що благає про допомогу. Чи то про весняну посмішку, що як перший промінь сонця цілує тебе, і ти упевнено біжиш у завтрашній день. Дослухайся! Чи то про такий відчай і біль, невимовний словами, бо вони раптово втрачаються, не відчуті чужим серцем, а ти хотів, щоб воно стало рідним. Чи то про несказане слово, що зависло десь там у мовчанні, але вже так давно очікуване тобою. Зрозумій! Чи це не про  вічний шум морських хвиль, що, перешіптуючись між собою, забирають у глибину твоє минуле, теперішнє і майбутнє. Чи то просто мрійливі думки про все одразу …
Ти умієш це слухати? Ти чуєш це?  Зупинись на мить! Це лише сота секундочка часу, але вона твоя, бо подарована долею лише тобі..