Дениско та Домовичок

Домівка без Домовичка не домівка. Де дружні, доброчинні домогосподарі там і Домовички доброзичливі, а де не добрі домочадці, дурисвіти, то й Домові дошкуляють: дебоширять, довбають у димоході, дріботять дахом, двигтять дверима, докучливо деренчать, дзижчать джмеликом, дуднять, дряпають - домашні деспоти, дихати не дають.
Домовичок Дуся дбав про добробут домашніх. Деколи доводилось докучати домогосподарям, домагаючись доброчесності та добросусідства.
Домові з давніх-давен дружать з дітьми. Дуже до душі Дусі дотепний, дрібнозубий дошколярик Дениско. Дениско дорослішав та дивна дружба з Дусею не докучала. Допізна друзі дискутували, декламували, а деколи донезмоги  дубасились - дім догори дном.
Дениско дражнив Домовичка Дульсентієм. Дарма. Дрібниці. Дуся не дратувався, а дражнив Дениска довготелесим двієчником, «діжкою з дьогтем», дятлом. Дениско день-другий демонстративно дувся на Дульсентія. Деколи Дуся  димоходом давав драла на дах і даючи дульки, досаждав Денисці: «Дзуськи дістанеш!»
Домовичок не дармоїдствував. Добросовісно допомагав дідусеві досадити деревця. Дідусь Данило, душевний, діяльний, днями длубався на ділянці, дворищі, дуже дбайливо, доладно, доглядав домогосподарство…
Дріботів дрібний дощик. Дуся дрімав на дранті за дверима. З  двору долинало докучливе дзявкотіння Дружка… Дениско, дорогою з дитсадка додому, думав про друзяку.
- Добре з Дусею дражнити дуже довгоязиких дівчаток, дресирувати Дружка…
Дідуся Данила дратували дикунські «дотепи» Дениска. Денис драбиною дістався дуплистого дуба. « До дідька дерешся догори дерева! Довбелеснешся додолу! Добряче дістанеш деркачем!»- дорікав дід.
Дарма, не довго думаючи, доріжкою, Дениско з Дусею драпонули до дядька Дмитра. Дружок, дзявкаючи, доганяв дебоширів.
Добігли до домівки дядька і давай доповідати: « Добридень, дядьку Дмитре! Дід доганяє. Дупу дряпаком дертиме. Добряче дістанеться! Добешкетувались з Дусею…»
Дідова донька, довгокоса доярка Дарина, дружина дядька Дмитра, досмажуючи духмяні деруни, дражливо докорила друзякам: «Денисе, дорослий, другокласник – дошкуляєш дідусеві. Диктант - двійка. Дивись, дотепнику, дістанеш дідових духопеликів. Доки Дениско доплітав другого деруна, Дуся допався до джему. Делікатес…Деруни Домовичкам не до душі.
Дідусь дочовгав до доньчиної домівки. « Дарино! Де дурноголові?»- доскіпливо допитував дід. З досадою на душі додав: «Дубаситиму Дениска за двох…Досить дуркувати  день у день!»
-«Дідусю, добресенький, дорогесенький, даруйте!»- дуднів Дениско.
Добросердий дідусь дорікав не довго: «Давайте домовимось, друзяки, досить дебоширити. Дорослі!»
-Добре, дідусю, дуже дякуємо за доброзичливість!
І догідливо додав: « Дідусенько, давайте допоможу  довжелезного дрюка на дрова доволочити додому!»
-Добре. Допомагай, джигунчику!»
- Дульсентій, долучайся!. Дружненько дотягнемо дрюка!
І друзі діловито, допоки день, двинули додому.