Песенный фольклор украинцев Молдовы 2

ПЕСЕННЫЙ ФОЛЬКЛОР УКРАИНЦЕВ СЕВЕРА РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА
ЛИРИЧЕСКИЕ ПЕСНИ И БАЛЛАДЫ
                Сыновьям: Саше, Виталику, Вите и Илюше посвящаю.

               
СОДЕРЖАНИЕ:

ОТ АВТОРА
1.ПЕСНИ О ЛЮБВИ
а) Вся гамма тем, и образов, и чувств…
б) Козак и дивчина в песнях о любви
 в) «Червона калина» и другие тропы в песнях о любви
2.ПЕСНИ И БАЛЛАДЫ СЕМЕЙНО-БЫТОВОЙ ТЕМАТИКИ
А) ЛИРИЧЕСКИЕ БЫТОВЫЕ ПЕСНИ
а) Женская доля 
б) Песни о чужбине
в) Мать и дети
Б) БАЛЛАДЫ
 а) Сюжетные типы украинских народных баллад семейно-бытовой тематики.
б) Выявление сохранившихся в исследуемом регионе баллад и соотнесение их к известным на Украине сюжетным типам.
в) Уникальные записи баллад исследуемого региона.
3. МНОГОВАРИАНТНЫЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ
Литература
 
ОТ АВТОРА
 Зарождающаяся ныне новая для нашего слуха научная дисциплина «Украинская фольклористика Республики Молдова» делает свои первые шаги. Появились первые публикации записанных в Молдове произведений украинского народного песенного творчества, обладающих большим эмоциональным зарядом и, в ряде случаев, своеобразием. Появились первые статьи аналитического и описательного характера. Все это – прекрасно. Но без хорошо организованной и направляемой из одного научного центра работы по сбору фольклорного материала, исчезающего прямо у нас на глазах, невозможно прогнозировать полноценное развитие этой новой дисциплины. Народные песни, исполнявшиеся 40 лет назад на свадьбах, крестинах, во время проводов в армию, и в любых пригодных для этого ситуациях, вплоть до следования утром на работу или вечером с работы, исчезли из нашей сегодняшней жизни. Многие талантливейшие хранители этих бесценных сокровищ народной поэзии ушли из жизни, унеся с собой в небытие огромный объем информации, которую уже невозможно восстановить. Некоторые из этих людей живут среди нас и сегодня, простые, обыкновенные и незаметные…
 Я счастлив, что мне довелось встречаться с такими людьми в ходе моей собирательской деятельности в селах Дану, Николаевка, Каменкуца, Стурзовка, Петруня, Яблоана, Лимбений Ной, Фундурий Ной, городе Глодень, знакомиться с их внутренним миром, записывать их голоса на магнитофонные ленты или кассеты и постигать вековую мудрость и тончайшие изгибы человеческих чувств, сохранившиеся здесь в народных песнях.
Это были люди с потрясающей памятью, хорошим голосом и слухом, доброй душой и чувствительным сердцем, и я рад, что они доверяли мне, помогали мне, и что я мог с полным основанием думать о том, что они считают меня своим другом. Эти люди, простые, некоторые из них малограмотные или вовсе неграмотные, имевшие всего лишь по одному - два класса образования, были хозяевами сокровищниц, в которых хранилось то, что было и есть дороже жемчуга и бриллиантов, - богатства бесценного, быть может, именно потому, что редко кто мог оценить его по достоинству. Понять, какие они были, поможет один пример. Вера Григорьевна Цысарь, неграмотная женщина, жительница села Дану, напела мне в общей сложности более ста двадцати песен, большинство из которых – в 1970 году. Через двадцать пять лет, в 1995-м, когда мы встретились, чтобы кое-что уточнить для готовившейся книги «В земле наши корни», она мне, между прочим, как будто речь шла о самом собой разумеющемся пустяке, сказала: « Виктор Дмитриевич, давайте я спою вот эту песню (называет), я т о г д а , в прошлый раз, Вам ее не пела ».
 Она действительно т о г д а ( четверть века назад!) ее не пела. И она это – помнила! Такая была у нее память на песни. Достаточно ей было услышать песню или балладу, а они бывают и довольно продолжительными по времени исполнения и по сложности текста, как она запоминала ее навсегда. Андрей Яковлевич Кислый, житель села Стурзовка, напел мне тоже более 120 песен. Их он услышал в раннем детстве, еще до того, как потерял слух и стал ходить со слуховым аппаратом. Услышал от завсегдатаев находившейся по соседству корчмы и запомнил на всю жизнь. Нужно ли кого-нибудь убеждать в необходимости, в ценности собирательской деятельности, касающейся фольклора, для обеспечения его сохранности и изучения? Не знаю. Знаю только, что произведения народного песенного творчества еще есть, и что они уходят в небытие, а второе – неправильно и несправедливо. Если предлагаемые страницы, являющиеся своеобразным продолжением первой книги этой же серии, помогут читателю пополнить знания о песенном фольклоре украинцев ряда сел Глоденского района Республики Молдова и разбудить интерес к произведениям и к собирательской деятельности, будем считать нашу задачу решенной.
Виктор ПАНЬКО
Ноябрь 2009 года
 село Дану








ГЛАВА 1
 
ПЕСНИ О ЛЮБВИ

А) ВСЯ ГАММА ТЕМ, И ОБРАЗОВ, И ЧУВСТВ…
 
Песни о любви представляют собой наиболее многочисленную группу произведений, записанных автором в исследуемом регионе. Только песен, в которых идет речь о взаимоотношениях между юношей и девушкой (неженатые) насчитывается 128. Опубликованы в книгах «Співає Стурзовка», „Satul Petrunea la cintec si la joc” и «В земле наши корни» под этой рубрикой – 60. В песнях любовной тематики можно встретить:
- размышления о любви: (“Тече вода с-під яво-ра”, “Ой чий то кінь стоїт”);
Тече вода з-під явора
Та й в явор впадає,
 Гірша любов від хвороби,
Хто йї добре знає.
 (Записано у М.Г.Гуцу в селе Петруня в 1995 году).
- Ой чий то кінь стоїт ще й білогривенький?
Сподобалас би мні, сподобалас би мні то тая дівчина.
 (Вторые строки повторяются).
Не так та дівчина, як біле личенько.
 Подай же, дівчино, подай же, дівчино, на коня рученьку.
Дівчина подала на коня рученьку.-
Лучче б я не знала, лучче б я не знала, я це кохання.
Кохання, кохання з вечіра до рання,
Як сонечко зійде, як сонечко зійде – кохання відійде.
Замету я хату та й стану край вікна,
На мою сторону, на мою сторону є дві дороженьки.
Одна дороженька, которой я їшла,
 За мною плакала, за мною плакала маменька родная.
- Не плачте, маменька, не плячте, родная,
Як буду жива я, в Бога щасливая – додому вернуся.
Пісмо я й напишу, та й горько плачу я:
 “А шо ж там думає, а що ж там думає маменька родная?
А може думає що я їще жива,
А може думає, а може думає, що я вже умерла?”
(Записано у Моцак Т.Х., Гуляка В.Ф.,Гуляк Т.И., Баранюка В.В. в селе Стурзовка в 1994 году)
-комплименты: (“У сусіда хата біла”, “Несе Галя воду”);
-выражение нежности: (“Ой Іване, Іваночку”);
-ожидание встречи: (“Чо ж ти не прийшов”, “Говорили люди-сусіди”, “Сон-це низенько”);

-Чо ж ти не прийшов, як місяц зійшов,
Я ж тебе чекала?
Але ти прийшов як місяц зайшов,
Я спати лягала.
(Последние две строчки повторяются).
Чо ж ти не прийшов , як місяц зійшов,
 Я ж тебе чекала.
 Чи коня не мав, чи стежкі не знав,
Чи мать не пускала?
- Ой я й коня мав, ой я й стежку знав,
Мать мене пускала.
Та менша сестра, бодай, не зросла,
Сідельце сховала.
А старша сестра сідельце найшла,
Коника всідлала:
- Сідай, братчіку, їдь до милої,
Котра ж тебе ждала.
Тече річечка невеличечка –
Скочу й перескочу
.-Віддай мене, мать, віддай мене, мать,
 За кого я й схочу.
Дала маменька, дала маменька,
За кого я хтіла.
Та й забреніла нова нагайка
Коло мого тіла.
Брени, гайочко, брени, гайочко,
Щоби-с не гуділа,
Мати й отець не дозволяли,
Сама цего хтіла.
 (Записано у Косерик Марии Григорьевны в с. Стурзовка в 1994 г.)
Говорили люди-сосіди
Що до мене батько приїде.
А я ждала-ждала, в сю нічку не спала,
Вороточка й не запирала.
 (Две последние строчки повторяются)
А мій батько їде та й їде,
Ворота минає-минає,
Ніч моя тьомна, ой ти, зорю ясна,
Яка моя доля нещасна.
( Далее происходит то же самое с матерью, братом, сестрой.Они к ней не заходят.)
Говорили люди-сосіди,
Шо до мене милий приїде,
А я ждала-ждала, всю нічку не спала,
Вороточка й не запирала.
А мій милий їде та й їде,
У вороита в”їхає- в”їхає.
Ніч моя тьомна, ой ти, зорю ясна,
Яка ж моя доля прекрасна!
(Записано у Цысарь В.Г. в с. Дану)
-выражение верности: ( “Кучерява вишня з-під куреня вийшла”);
-сомнения относительно будущей совмест-ной жизни: ( “Чи ти, Ваню, файний”)
;-выражение ревности: ( “З гори, коню, з гори, коню”);

З гори, коню, з гори, коню, з гори й на долину,
Здогоняй та спіняй, горо, молоду дівчину!
Та допоможіт мені, Боже, розлучника вбити,
Най не ходе, де я ходю дівчину й любити.
Та най не ходе,де я ходю до пізних вечерах,
Най не носе супілочку по нових кишенях.
Супілочка й мармурова, сідельце й вербове,
Як заграє на Вкраїну, аж дівчина чує.
(Записано у Кислого А.Я. в с.Стурзовка в 1994 году).


-сожаление о неудачной судьбе: ( “Рік за роком пливе”, “Копав, копав кернеченьку, викопав я дві”, “Горіше, горіше”);
-сожаление о безответной любви: (“Ой в тім садочку вешня зацвіла”);
-сожаление о прошедшей молодости: (“Стоїт гора високая”);
-упрек: (“Я в тебе косив”)
и множество других тем и образов.
Песни любовной лирики разнообразны по сюжету, но у многих – схожее построение: диалог девушки и юноши, предваряющийся описанием места их встречи или использованием какой-то метафоры. Он может завершиться поучением, высказываемым одним из его участников или автором песни. Есть песни, представляющие собой одну яркую картину ожидания. Есть размышления-монологи с жалобами на неверность милого, есть картины расставания, есть описания беспричинной тоски молодой девушки…
Народные песни рисуют нам образы девушек и юношей, их матерей, подружек, передают обстановку того времени, когда они были сочинены.
Наиболее часто героинями песен этой тематики являются девушки или молодые женщины. Но, если бы вдруг кому-нибудь захотелось нарисовать на основе их всех один образ, так сказать, «общий», «сводный», «синтезированный», то этого у него не получится. Хоть и что-то общее у них есть, но подобное объединение их черт не только окажется надуманным, но и невозможным.
«Сводный» образ девушки из украинской народной песни можно «нарисовать»только при помощи однородных по эмоционально-психологическим характеристикам песен. Приглядимся внимательнее, и мы увидим, что песенные Таню и Ганнусю нельзя спутать с Галей и Марусей или Катериной, хотя, на первый взгляд, имя тут берется только для рифмы и не представляет собой какого-либо художественного значения.
 Чтобы выявить однородные характеристики, которые смогли бы дать нам возможность получить естественный образ, нужно учитывать, что эта однородность зависит от степени гармонии взаимоотношений влюбленных, варьирующей от ощущения полной гармонии, ясной, чистой, светлой любви - до крайней противоположности этому – отсутствия душевности и понимания, отсутствия, которое заставляет героиню песни сойти в могилу. Могила эта, правда, иногда имеет бутафорский характер, коль из ямы, куда опускают мертвую Галю, доносится ее предостерегающий голос, но от этого суть дела не меняется.
Больше всех, по-видимому, повезло песенной Тане, если судить по записям, сделанным в селе Дану у М.Д.Лупашко. Правда, встречается она нам всего лишь в двух песнях, но у нас появляется уверенность в том, что в любом случае эти двое молодых людей (Таня и Ваня) будут счастливы друг с другом.
В первой песне «Через сад-виноград» мы видим Таню маленькой девочкой, пришедшей к соседям в гости.
Через сад-виноград викопана постать,
Та й побігла Таня та й до Вані боса.
Та й прибігла на поріг, та й ножкою туп-туп:
-Вийди, вийди, мой Ванюша, бо я уже тут-тут.
Та не вийшов Ванюша, але його мати:
- Бідна наша головочка, й невістка маленька!
-Чи велика, чи маленька – берим йї до хати,
Як не буде знати – будем научати.
Суда - круть, туда – круть, назад в сінні двері...
- Просим, просим, невісточко, до нас до вечері!
- Я й не хочу вечеряти, вечеряла-м дома,
Я лиш прийшла відвідати, чи є Ванюша дома.
- Ой є дома, ой є дома, запарює квашу,
Укріп гріє, муку сіє, запарює квашу.
Не удаласа тота кваша, гречаники збігли,
- Коби ж мені Бог поміг та й ту Таню устріти!
      Другая песня – как бы продолжение первой, но ее действие происходит через какой-то промежуток времени, возможно, несколько лет.

Ой чемер, чемер, чемереною
Та й пішов Ваня вечериною
(Вторая строчка здесь и далее повторяется).
Ой куди ходе, та все са просе,
 У правій рученьки рушничок носе.
- Попри стежечки дві дорожечкі,
Гай підем ,Таня, до ворожечки.
Ворожка знала – правду сказала:
-Та з ким ти, Таня, ввечір стояла?
А Таня каже: - Сама з собою.
Ваня каже: - Брешеш, зо мною!
- Є у мене річка під перелазом,
Та й умиймоса вобоє разом.
Є у мене платок шовком зашитий,
Та й утремоса, хоч буду й бита.
Як буду бита – знаю за кого,
Пристало серце моє до твого.
      К этой же категории “гармоничных” песен относится очень короткая “Ой Іване, Іваночку , житний колосочку”, записанная, как и вышеприведенные, у Марии Ди-онисиевны Лупашко в 1969 - 1972гг. в с. Дану.:

Ой Іване, Іваночку, житний колосочку,
 Ни по чім тя не пізнаю, лиш по голосочку.
Голосочок як дзвіночок, далеко йго чути,
Аж на тото подвір”ячко, де я маю бути.
          А вот еще одна песня этой же исполнительницы:
Била ж мене мати зранку,
Що пірвали хлопцы дранку.
 А я сіла та й латаю,
За хлопцами заглядаю.
Била ж мене мати зночі
За Петрові чорні очі.
Та й казала – буде бити,
Щоби Петра не любити.
Як же Петра не любити,
Як вже з Петром добре жити,
Як у Петра чорні очі –
Цулуй, цулуй та ще схочеш.
Ой Петрусю, серце моє,
Нема ж таких, як нас двоє.
    Тут традиционный Иванко заменен Петром. Это могло бы показаться необычным и неоправданным, если бы не знать, что у М.Д.Лупашко, этой яркой песенницы, мужа звали Петром.
      Сцену сватовства с предполагаемым счастливым будущим мы видим в песне «У сусіда хата біла», записанной у А.В.Чебан:
- Є у мене сусідонька, люба, мила дівчинонька,
Та не знаю що робить, бо боюсь туди ходить,-
(Жалуется юноша своему другу).
- Сідлай, хлопче, вороного, а собі бери другого,
Та поїдем, погуляєм, у сусіда побуваєм.-
(отвечает тот).
- Будь здорова, сусідонько, люба, мила дівчинонько.
 Ой яка ж ти гарнесенька, як сніжочок білесенька.
(Комплимент, после которого сердце Ганнуси не может не растаять.Происходит объяснение с ее матерью):
-Ой, здорова будь, матусю, Я приїхав по Ганнусю.
 Хочу буть тобі ріднею, Ти – будь ненькою моєю...
    Можно верить в счастливую судьбу Романа и Катерины, роман которых завязывается там, где “...в полю кернеченеька. Роман – воли пасе, Катерина – воду несе”.
Ой став Роман жартувати, з відер воду виливати
.-Ой Романе, Романочку, не лій воду на сорочку,
Бо нерідну мати маю, буде бити – добре знаю,
Буде бити ще й лаяти, ще й Романом докоряти.
    Объяснение с мачехой состоялось, попытка обмануть ее не увенчалась успехом, и Катерина признается в любви к Роману:
Він чорнявий, я – русява, зійдемося – буде пара.
Судя по ряду песен, рукоприкладство к влюбленным девушкам со стороны их матерей, как традиционный метод воспитания, в старину встречалось довольно часто:
- Била мене мати березовим прутом,
Щоби не стояла з молодим рекрутом,
А я собі стояла, аж кури запіли,
На двері воду лляла щоби не скрипіли.
А мати ще й не спала, через сон все чула,
Мене не сварила – сама така була.
( Записано у Ворожбет Ф.А. в с.Николаевка в 1977 году).
В этих песнях еще не чувствуется будущих трагедий и неприятных переживаний, несправедливостей недопонимания и коварства измен. Путь от гармонии к дисгармонии, от любви к ненависти от счастья – к безысходному горю можно проследить, он описан и прочувствован в народных песнях, в каждой из них – по маленькому отрезку.
Вот один из них:
Чи ти, Ваню, файний, чи мені здається,
Через тебе, Ваню, спння не береться.
Через тебе, Ваню, через твої очі
Та б”е ж мене мати, за коси волоче.
Через тебе, Ваню, через твою думку
Та б”є ж мене мати як сиву голубку.
Через тебе,Ваню, через людскі пискі
Та б”є ж мене мати, відгоне від мискі.
 Я тебе пускала щоб мати не знала,
Не раз вікном пускала щоб мати не знала...
Когда впускала его в дом – сердце радовалось, когда выпускала – плакала-рыдала. На воротах стала и прямо его спрашивает:
-Чо ти.Ваню,ходиш, чи мене ти возмеш,
Бо я чула через люди – ти з мене смієшся?
И вот ответ этого ее долгожданного милого, из-за одного взгляда на которого ей приходится столько переживать и переносить, и который ни во что не ставит ее чувства:
-Я до тебе ходю та й ходити буду,
Тільки я не знаю чи сватати буду...
(Записано у Руснака В.Н. и Руснак Л.Н. в селе Дану в 1972 году)
Это противоречие, в котором заложена трагедия, делает многих героинь украинских народных песен несчастными. Маруся «восемнадцать лет прогуляла, наконец хулигана нашла». Любила его верно, такого как есть:
- Як не бачу – болить мене серце,
Як побачу – боюся як вогня.
Песня заканчивается смертью Маруси:
Ох, в неділю, так дуже раненько,
Як всі хлопці з гітарами йдуть,
 А Марусю до гробу повезли, І
ї подружки віночок несуть.
 (“Ой у полю стояла берьоза”.Записана у М.Г.Букатарь в селе Дану в 1969 году).
Похожая судьба у Гали (“Ой ти, дубе кучерявий”). Ее милый уехал на Украину “краще Галечкі шукать”.
З”їхав козак Україну ще й чотири города,
Не найшов він краще Галі, той що першая була.
Лежить Галя як картіна край середнього вікна,
Голова цвітами убрана, грудь накрита навсегда.
 (Записано у Урсул Е.С. в селе Николаевка в 1995 году).
Вероломство, обман, неверность, измена, пьянство – вот дорожки к трагедии обманутого  чувства. Ведь эта же Галя или Маруся ждала когда-то своего единственного так же, как ждет девушка в песне «Посадю я огирочки»:
Не бачіла миленького чотири годочки,
А на п”ятий побачіла як череду гнала,
Та не сміла сказать “здраствуй”
Бо мати стояла...
(Записано у Остапенко Е.С. в селе Николаевка в 1977 году, анкета.).
Не здоровается со своей милой и старый козак, но по другим причинам:
-Червона калина, чо ти в лузі стоїш,
Молода дівчина, чом мене са боїш?
(Вторая строчка повторяется).
-Якби-м не калина, у лузі б не стояла,
Якби-м не дівчина, би-м са не бояла.
Ти, старий козаче, знаєш говорити,
Знаєш говорити, думаєш лишити.
Думаєш лишити й на самий Великдень,
Їхав попри мене, не сказав “добридень”.
Не сказав “добридень”, ні доброго слова,
Лиш махнув рукою: “Будь мила здорова.
Будь мила здорова, бо я марширую,
 Приступи до коня, най тя поцілюю”.
Ціловала б тебе лихая- й година –
Відцуралась мене вся- й моя родина.
Відцуравса отець, відцуралась мати,
Відцуравса й тотой, хто мав мене взяти...
( “Червона калина,чо ти в лузі стоїш?”.Записа-но у Панько Е.М. в селе Дану в 1969 году).
Чувство глубокой обиды на милого прослеживается в песне “Ой в тому саду зеленому”, записанной у Евгении Алексеевны Руснак в селе Дану в 1969 году:
Згадай,згадай як ми любились
Та й розійшлися навсегда.
Як ми сіділи у садочку,
Там соловейко щебетав,
Там зорі весело сіяли,
Згадай, що ти мені казав.
Бо ти завів мене в чужину,
Там, де я зроду не була,
Свій рідний край я залишила
Та й за тобою в світ пішла.
Бо кругом мене – чужі люди,
До кого я пригорнуся?
Піду, піду в садок вишневий,
З соловейком розмовлюся.
      Заканчивается песня словами:
Прощай, прощай, вродливий милий,
Бо мені вічна могила.
    Обзор песен этой темы можно закончить ссылкой на песню “Ой піду я та утоплюся”, записанной в селе Дану у Баланюк М.И. в 1969 году:
Ой піду я та утоплюса,
Ой піду я та утоплюса,
Бо нікому не годюса.
Та най коси вода зносе,
Та най куоси вода зносе.
Лиш най нелюб не кундосе.
Та най руки їдят щуки,
Та най руки їдят щуки,
Лиш най нелюб їх не круте.
Та най очі пісок точе,
Та най очі пісок точе,
Лиш най бита не лоточе.
Справедливости ради нужно сказать, что глубокие чувства свойственны не только героиням, но и некоторым героям украинских народных песен, в которых высказывается сожаление о неудавшейся судьбе:
Копав, копав кернеченьку – викопав я дві,
Ой коххав я дівчиноньку – людям, не собі.
Жаль, жаль мені буде, возьмут ії люди,
Возьмут ії люди, моя не буде...
(Записано у П.Бербеки в селе Николаевка в 1977 году, анкета.).
Диапазон человеческих взаимоотношений в песнях любовной тематики исследуемого региона значительно шире, здесь мы остановились лишь на наиболее характерных примерах, отражающих, в той или иной мере, переживания главных лирических героев по отношению друг к другу.

Б) КОЗАК И ДИВЧИНА В НАРОДНЫХ ПЕСНЯХ
 
И в исторической, и в художественной литературе, и в украинском фольклоре образы козаков не лишены привлекательности. И этот ореол силы, славы и романтичности не был лишь плодом фантазии писателей, художников или безвестных авторов фольклорных произведений.
Вот, как характеризовал запорожцев человек, нужно думать, беспристрастный – французский инженер и военный картограф Гийом Левасер Боплан ( ок.1600 – 1673г.г.):
«Они очень крепки телом, легко переносят жару и холод, голод и жажду, на войне выносливы, отважны и, видимо, легкомысленны, потому что не ценят свою жизнь» (І.П.Крип`якевич. Історія України, с.157.Перевод мой.В.П.).
Козаками называли вольных, независимых людей, степных добытчиков и воинов, боровшихся с татарами. Образы козаков сохранились в украинских народных песнях исследуемого региона. Слово “козак” упоминается в 46 песнях любовной тематики (досвадебные отношения) из 128 таких песен, и по ним можно воссоздать яркую, запоминающуюся, эмоциональную, волнующую гамму человеческих переживаний.
Любовь начинается со знакомства. Оно происходит по-разному:
Ой на горі два дубки та й зійшлися до купки.
 Вітер дуба хітає, козак дівку питає:
-Ой дівчино, чия ж ти, чи ти вийдеш гуляти?
-Ой не питай чия я.Вийдеш ти, та вийду й я.
-А я в батька один син, погулять би хоть би з ким.
-А я донька мамчина, цілюваться навчена.
Ой на горі два дубки та й зійшлися до купки.
(Записано у Мотри П.Н., Л.П. и Т.П. в селе Дану в 1995 году).
В другой песне дивчина нанимает козака играть на скрипке:
Ой на горі нивка, на долині сливка,
 Там орала дівчиночка сама чорнобривка.
Орала-орала, не могла убертати,
Та й наняла козаченька на скрипочку грати.
 Козачина грає, бровами моргає,
Примха лихо його знає, чого він моргає,
Чи на то ті воли, чи на ті корови,
Чи на моє біле личко, чи на чорні брови...
Не на то ті воли, не на ті корови,
 А на моє біле личко та на чорні брови.
(Записано у Букатарь М.Г. в с.Дану в 1969 году).
Знакомство Катерины с козаком в песне “А хто хоче горе знати” состоялось в страдную пору, во время жатвы.
А хто хоче горе знати,
Най йде в поле жито жати.
(Вторая строчка повторяется).
Катерина горе знала,
Пішла в поле жито жала.
Жала-жала, обжинала,
Кругом себе жмені клала.
Кругом себе жмені клала,
Чорним шовком пов”язала.
Чорним шовком пов”язала,
Сіла на сніп та й думає.
Їде козак з України,
Повертає до дівчини.
-Бог на поміч, дівчиночко,
Чо ж ти сіла та й думаєш?
-А я сіла та й думаю
Вести коні до Дунаю.
Мої коні воровскії
Лиш п”ют воду дунайскую.
Вони п”ют да й попивают,
Та й на гору поглядают.
Як козаки кіньми грают,
Шабельками виблісают.
(Записано у Панько М.И. в селе Дану в 1995 г.).
Вариант этой песни был записан мною в 1970 году в этом же селе у Л.Н.Ротарь. В ней имя Катерина не упоминалось и она заканчивалась словами:
-А я сидю та й думаю,
На шлях битий виглядаю.
Шляхом битим козаки йдут,
З-під милого коня ведут.
    Несколько отличается и нотная запись.

Жала жито и героиня песни “Ой на горі нивка”, записанной в селе Петруня у Ротарь Е.А. в 1994 году:
Ой на горі нивка, На долині сливка,
Там дівчина жито, жито жала,
Сама чорнобривка.
 (Две последние строки повторяются).
 Жала вона, жала,
Сіла спочивати.
Ішов козак, козак дорогою,
Мусив шапку зняти.
-Бог на поміч, дівко,
Тобі жито жати.
Вона, вона йому,йому одвічала:
-Серденько козаче.
Бодай це се слово
По долині стало,
Що дівчина, вона козаченька
Серденьком назвала.
Казалось бы, простое, бесхитростное, не приукрашенное, обыденное описание. Но в сочетании с мелодией оно принимает форму истинного произведения искусства.
Если попытаться создать обобщенный, “сводный” портрет дивчины-героини этих песен, то можем отметить, что она – крестьянка. Она занята трудом в поле: пашет, жнет. У нее “ біле личко, чорні брови”. У нее хозяйство – волы, коровы, кони.
 Козак тоже вызывает симпатию. Он общителен, охотно вступает в разговор, снимает шапку перед девушкой, готов прийти на помощь, весел, умеет играть на скрипке.
Следующая страница в романе козака и дивчины после знакомства – свидание. Оно тоже отражено в песнях, сохранившихся в исследуемом регионе. В одном случае козак просит соловья вызвать дивчину к нему для разговора:
Їхав, їхав козак лісом,
Під копитом камінь тріснув,
Соловейко в гаю свиснув.
- Соловейко, рідний брате,
Виклич мені дівку з хати,
Щос ії маю казати,
Чи не била ії мати.
-Ой чи била, чи не била –
Я з козаком говорила...
(Записала студентка университета гор.-Бэлць Спижавка М.С. в селе Яблоана у Кушнир О.М. в 1993 году).
В другой песне девушка сравнивается с вечерней звездой. Когда она выходит к козаку – все поле осветила звезда:
Ой зійди, зійди та зіронька та й вечірняя,
Ой вийди, вийди, вийди, дівчинонька моя вірная.
Рада б зірка зійти – чорна хмара наступає,
Рада б дівка вийти, вийти, так матуся ж не пускає.
А вже зірка зійшла, зійшла та все поле освітила.
 А вже дівка вийшла, вийшла – козаченька звеселила.
 (Записано у Чефрановой О.А. в городе Глодень в 1996 году).
Как видим, препятствием на пути к свиданию козака и девушки является ее мать, которая может не только не пустить ее на встречу, но и, чего доброго, взять «березового прута»:
Червона калина білим цвітом цвила,
За тебе, козаченько, мене мати била.
Била ж мене мати березовим прутом,
Шоб я не стояла з молодим рекрутом...
(Запись исполнения династии Боднарей села Яблоана на фестивале “Співають українці Молдови” 7.11.1993 года.).
Конфликт с матерью из-за козака происходит и у дивчины в песне «Ой на горі дощик росе», записанной у Л.С.Дикой в селе Каменкуца в 1995 году:
Ой на горі дощик росе,
А там козак траву косе.
(Обе строчки повторяются).
Траву косе на покоси,
А дівчина воду носе.
Начав козак жартувати,
З відер воду виливати.
А дівчина воду носе
Та й козака усе просе:
-Ой козаче-козаченьку,
Пусти мене додомоньку.
Бо лиху я мати маю,
Буде бити, добре знаю.
- Не бий, мати, в головочку,
Скажу тобі всю правдочку:
Аж тепер я признаюса,
Шо з козаком кохаюса.
Він червоний як калина,
 А солодкий, як малина.
Він червоний, я – білява,
Я йому са сподобала.
Это – вариант песни о Романе и Катерине, в котором, вместо имен, упоминаются, соответственно, козак и дивчина.
Следующая ступенька во взаимоотношениях козака и дивчины – углубление знакомства.Козак ночует у девушки.Этот сюжет отражен в песнях и вариантах: “Усім козакам була перемєна”, “Ой в лузі калина стояла” “Ой в полю хатина стояла”,”Їхав козак з далекої країни”.
Усім козакам була переміна,
Лиш одному нема переміни.
 ( Вторая строчка повторяется).
Лиш одному нема переміни,
Бо він ходе ввечір до дівчини.
Бо він ходе ввечір до дівчини
Та й лягає на білі перини.
А йдна шельма козака любила,
На розсвіті одялом накрила.
Пробудивса козак молоденький,
А на дворі йа вже день біленький.
Подививса козак у віконце –
Достигає до полудня сонце.
- Потеряв я коня вороного,
 Потеряв я козацкую зброю.
Потеряв я козацкую зброю,
Та хоч заплач ти, дівко, за мною.
(Записано у Баланюка К.И. в селе Дану в 1969 году).
Другая сюжетная линия прослеживается в песне «Червона калина біленьким зацвила»:
Червона калина біленьким зацвила,
Молода дівчина козака любила.
Любила, любила, ще й причарувала,
Несолену рибку вечеряти дала:
-Вечеряй, козаче, та й не сумлевайса,
Як не маєш жінки – зо мною кохайса.
-Ой я й жінку маю, ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє, русяві обоє.
-Ой боже мій, боже, шо я наробила,
 Козак має жінку, а я й полюбила.
Ой боже мій, боже з високого неба,
Як він жінку має – мені йго й не треба.
(Записано в с. Стурзовка у Кушнир О.Ф. в 1994 году).
В варианте этой песни, записанной в селе Дану у Букатарь М.Г. в 1972 году, отличающемся также и мелодией, есть и такие слова:
А я маю жінку - раз,
 В далекі Україні – два.
Та й краєтса серце – шум тра-ла-ла,
На дві половині – ю-ха-ха.
Знакомство, встреча, ожидание свидания, любовь, ревность, размолвка,- все это можно услышать в народных песнях, в которых упоминается козак:
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Просив, просив відеречка,
Вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень,
Вона його не взяла.
- Знаю, знаю, дічиночко,
Чем я тебе розгнівав,
Шо я вчора ізвечіра Із другою говорив.
Вона ростом невеличка,
Ще й годами молода,
Руса коса до пояса,
В косі стрічка голуба.
(Записано у Чебан А.В. в с.Николаевка в 1977 году, анкета).
В народных песнях отражены и другие взаимоотношения между козаком и дивчиной. В песне «Козаче, козаче, не вірю я тобі», записанной у О.Я Петелки в городе Глодень, мать девушки имеет претензии к козаку, переночевавшему в их доме, по-видимому, в качестве постояльца:
- Козаче, козаче, не вірю я тобі –
Зрубави-с калину, та зрубави-с калину
На моєм подвіррю.
- Ох я йї не зрубав, сама са зрубала,
Я ж коня виводив, я ж коня виводив,
Вона ж виходила.
Я ж коня виводив на росу й на росу,
Вона ж виходила, вона ж виходила
Ножками босими.
Вона виносила вина червоного,
А я ж вино не пив, під коня виливав,
Най знає дівчина, най знає дівчина,
Шо я ії не кохав.
Тут явно козак не питает чувства к девушке. А в песне “Туман яром”, записанной в селе Дану у Продана Н.К.в 1995 году, наоборот, девушка не соглашается выйти замуж за козака:
...Під тим дубом керница стояла,
З той керниці дівка воду брала.
Та й впустила золоте ведерце,
Засмутила козакове серце
.-А хто ж мені ведерце достане,
Той зо мною на рушничок стане.
Обізвавсма козак молоденький,
Обічавсе відерце дістати
.-А я ж тобі відерця дістану
Та й з тобою на рушничок стану.
-Лучче мені рушничка не мати,
Чем з тобою на рушничок стати...
В варианте єтой песни, записанной у Н.П.Судуряк в селе Лимбений Ной:
Лучче мені ведерца не мати,
 Чем з тобою на рушничок стати.
Большим испытанием для влюбленных является разлука, вызванная разными причинами. Самая грозная из этих причин – война:
Їхав козак на войненьку,
Та й сказав: - Прощай, миленька!
Прощай, миленька чорнобровенька,
Бо я вже їду на войну.
А дай же, дівчино, фустину,
Может бить в полю загину,
Й накриют вочи темнії ночи –
Легче в могилі спочину.
А хто не чує, не баче,
 Де сидит тіло козаче.
Там серед поля в”етса тополя
Ще й на козацкій могилі.
(Записано у Кислого А.Я. в с. Стурзовка в 1994 году).
Целый каскад чувств вызывает у козака прощание с любимой в песне «А ну-ка, хлопці, раз- у- раз», записанной у Н.А.Касинчук и М.С.Борщевской в городе Глодень в 1994 году:
А ну-ка, хлопці, раз-у-раз
 Ся ружжа готувати,
А я піду до дівчини
Ще раз ся попрощати.
Припев (повторяется дважды):
Я помню, помню той же час,
Ти плакала за мною
І на прщання раз-у-раз
Махала хустиною.
Ти добре знала, дівчино,
Шо я козак війсковий,
Було б мене виганяти
Ще з вечіра додому.
Припев:
 А ти ж мені постелила,
А ти ж мене накрила,
А ти ж мене, молодого,
 До серця притулила…

Уезжали козаки, расставались, оставляли любимых, оставляли детей. Плакали чернобровые:
Ой зашуміу гай, ой зашуміу гай,
 Зашуміла ліщіна,
Виїхав козак, виїхав козак,
Заплакала дівчина:
( Две последние строчки каждого куплета повторяются).
-Хвате, козаче, хвате, козаче,
Сивим коньом їхати,
Та йди поможи, та йди поможи
 Мале дітя гойдати.
-Любила-с дівко, любила-с, красо,
Подпрунки приймати,
А тепер люби, а тепер люби
Мале дітя гойдати.
-Не багато я, не багато я
Подарунків приймала,
Лишень дев”ять пар, лишень дев”ять пар
Черевичків згуляла.
Десята пара, десята пара
У сінях на кілочеку,
Не згуляла я, не згуляла я –
Згуляє дочка моя...
(Записано у Букатарь М.Г. в селе Дану в 1969 году).
Разлука могла быть вызвана и... наступлением весны. Этому событию посвящена веснянка, заканчивающаяся словами:
Помандрував козаченько
З Лубен до Прилуки,
Ой плакала дівчинонька,
Здіймаючи руки.
( Записано у Чебан А.В. в селе Николаевка в 1977 году, анкета.Подробнее см. в предыдущем томе в разделе “Веснянки”)
Тема разлуки раскрыта в песне “Гнутса верби по-під греблі”, записанной у Белик М.Х. в селе Фундурий Ной в 1996 году:
Гнутса верби по-під греблі,
Ті шо я садила.
Нема, нема того й козаченька,
Шо я полюбила.
Нема, нема, та й не буде,
Поїхав в Одесу,
Сказав: “Росте, росте, дивчиночко
До другої весни”.
Росла, росла дівчинонька,
Росте перестала.
Ждала-ждала того й козаченька,
Та й плакати стала:
-Плачте, очи, плачте, карі,
Така ваша доля,
Полюбила того й козаченька
При місяці стоя.
Уже одних этих примеров достаточно для того, что-бы утверждать:
 В ИССЛЕДУЕМОМ РЕГИОНЕ СОХРАНИЛСЯ ЦЕЛЫЙ РЯД ПЕСЕН О ВЗАИМООТНОШЕНИЯХ КОЗАКА И ДИВЧИНЫ, отражающих широкий спектр переживаний героев.Этот факт можно считать одним из доказательств сохранения в исследуемом регионе достаточно большого количества песен старинной тематики, то есть песен, привезенных украинцами с прежнего места жительства.

В) “ЧЕРВОНА КАЛИНА” И ДРУГИЕ ТРОПЫ В ПЕСНЯХ О ЛЮБВИ
 
Украинские народные песни исследуемого региона интересны не только тематикой, но и средствами художественной выразительности. И, хотя эти средства присущи всем украинским народным песням, а не только тем, что пелись или поются в Молдове, попытка выявления и осознания этих средств может быть полезной, так как концентрация старинных песен в их общем объеме способна привлечь внимание исследователя к тем сторонам или граням народного творчества, на которые трудно было бы обратить внимание при их меньшей концентрации. Вино, разбавленное водой, теряет свой первоначальный вкус. Пробовать его нужно, взяв из плотно закупоренной бочки, тогда дегустатор способен воспринять и вкус, и аромат, и цвет, и букет. Консервация украинских народных песен исследуемого региона на протяжении многих десятилетий и даже нескольких столетий – не напоминает ли нам такую бочку?
В украинских народных песнях используются многие средства художественного выражения: метафоры, сравнения, олицетворения, метаморфозы, гиперболы и т.д., среди них – метафоры, сравнения и олицетворения, связанные с использованием образов деревьев и птиц. “Червона калина”, “явор зелененький”, “кучерява вешня”, “сива зозулька”, “соловею рябенький”, “сивий сокол”, - все эти и другие подобные образы приближают человека к красоте природы, к окружающему, к близкому, родному и понятному, способствуют появлению эмоционального эффекта. Мы можем проследить на собранном нами материале исследуемого региона некоторые особенности художественных приемов, создающих наибольшую притягательность украинских народных песен. «Балан-сирующее олицетворение», превращение девушки в кукушку, молодой женщины – в тополь, сравнение девушки с калиной, вербой, вишней, юноши – с дубом или явором вызывают интерес и приковывают к себе внимание. Психологически это вполне объяснимо, ведь все, что движется перед нами, видоизменяется, мельтешит перед глазами, меняет свои очертания – не может остаться незамеченным уже в силу естественного любопытства, срабатывает рефлекс «что такое?» по И.П. Павлову.
Многое тут интересно и непонятно. К примеру, почему именно дуб, а не другое какое-нибудь дерево становится «избранником» баллад, где речь идет об убийствах? Намек ли это на долговечность этого свидетеля преступления и на то, что информация о происшедшем будет храниться длительное время и может быть передана шепотом листьев внукам и правнукам человека? Связано ли это с особенностями биополя этого дерева, обладающего, может быть, какими-то отличиями по сравнению с другими деревьями?
“ЦВІТЕ ТЕРЕН”
Особый интерес вызывают те случаи, когда в первой же фразе песни заложено внутреннее противоречие, получающее затем свое развитие и разрешение. Примером такой песни может служить «Цвіте терен».
Цвіте терен, цвіте терен,
Білим розцвітає,
Хто з любовью не знаєтса,
Той горя не знає.
А я молодесенька
Горечка зазнала,
Вечеречки недоїла,
Нічки недіспала.
Ой возму я кріселечко,
Сяду край віконца,
А ще й очи не дрімали,
Як вже сходе сонце.
Ой дрімайте – не дрімайте,
Спати не будете,
 Дес поїхав мій миленький
 Іншої шукати.
Нехай їде, нехай їде,
Знаю – не вернетса.
Нехай Бог даст єму щастя,
Куда повернетса.
Ой ви очи, мої очи,
Шо ви наробили?
 Шо всі люді обминали,
А ви – полюбили...
(Записано у Ворожбет Ф.А. в селе Николаевка в 1977 году, анкета).
Начнем анализ содержания этой песни с первых двух слов: «Цвіте терен». Попробуем сначала заменить слово «терен» названием другого дерева или кустарника, скажем, например, словом «вишня». Цветки вишни похожи на цветки терна и по форме, и по цвету, нам они более привычны, потому что чаще встречаются, и, по-видимому, даже более симпатичны. При этом не нарушается размер и ритм стиха, и мы можем думать, что это может безболезненно отразиться, как на мелодии, так и на смысле. Получаем:
Цвіте вишня, цвіте вишня,
Білим розцвітає,
Хто з любовью не знаєтса,
Той горя не знає.
Казалось бы, ничего особенного не произошло. Но мы чувствуем, что эта наша операция не прошла бесследно, а заметно попортила общее впечатление от песни. Что-то в ней изменилось, и очень важное, на первый взгляд и не поймешь, что именно, но заменив образ терна на образ вишни, мы нарушили какие-то тонкости, разрушили какие-то тончайшие психологические связи внутреннего строения поэтического произведения. Размышления на эту тему приводят нас к выводу о том, что причины этого нашего ощущения заложены глубоко в психологии восприятия образа, с одной стороны, и во внутреннем противоречии самого образа – с другой.
В самом деле, что значит “цвіте терен”? Цветение у нас, в нашем восприятии, всегда связывается с весной, с хорошим настроением, с красотой, с началом жизни, с душевным и физическим подъемом. Терен же у нас чаще ассоциируется с ощущением боли. Достаточно вспомнить босоногое детство: «Забив терня в ногу» или обратиться к известному выражению «терновый венок» или к не менее известному – «тернистый путь».
 Итак, мы убеждаемся, что уже в самом словосоче-тании “цвіте терен” содержится внутреннее противоречие между красотой и болью.
Продолжим дальнейший анализ. Отметим в тексте песни слова или их сочетания, носящие положительную эмоциональную окраску, знаком (+), отрицательную – знаком (-), нейтральную – (0). Получится:
Цвіте (+) терен (-)
Цвіте (+) терен (-)
Білим розцвітає (0)
Хто з любовью не знаєтса (-)
Той горя не знає (+).
И тут мы сразу же впадаем в противоречие, так как получается, что в одном и том же предложении “Хто з любовью не знаєтса, той горя не знає” плюс и минус равнозначны, когда на самом деле они противоположны друг другу. То есть мы приходим к выводу, что это утверждение построено тоже на противоречии, но уже на противоречии человеческом, психологическом.
 А я молодесенька (+)
Горечка зазнала (-)
Вечеречки недоїла (-)
Нічки недоспала (-).
Ой возму я кріселечко, сяду край віконца (0)
А ще й очи не дрімали (-)
Як вже сходе сонце (+)
Ой дрімайте- не дрімайте, спати не будете, Дес по-їхав мій миленький їншої шукати (-)
Нехай їде, нехай їде, знаю: не вернетса,(-)
Нехай Бог даст йому щастя, куда повернетса (+)!!!
Ой ви очи, мої очи, шо ви наробили? Шо всі люді об-минали, а ви полюбили...(- +) грусть,усталость, печаль, смирение, эмоциональній эффект.
Можно детально расписать мотивацию и ощущения, но в данном случае нам важно показать, что в самом словосочетании «цвіте терен» заложено внутреннее противоречие, и что в данном контексте любовь прекрасна и одновременно она ранит, как цветущий терн. «Хотя он и цветет, но он - колюч»,- утверждает нам одна половина нашего сознания и нашего сердца. «Хотя он и колюч, но он – цветет!», - говорит нам вторая половина.
И обе они правы, и от этого песня добирается до самых тонких струн нашего сердца.
“ЧЕРВОНА КАЛИНА”
Один из распространенных образов украинских народных песен – “червона калина”. При анализе 633 песен, собранных в 1968 – 1996 годах, “червона калина” встречается в 23 текстах. Эти тексты по художественной роли образа можно разделить на две группы. Первая группа песен – в которых образ калины подразумевает образ девушки или женщины, замещает его, усиливает, метафоризирует:
Над полями вітер віє,
В річки синяя вода,
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюда.
-Якось раннею весною
Гарний хлопець провожав,
Довго мною любовався,
А потім з собою взяв.
Обіщав мене, калину,
Посадить в своєм саду,
Не довіз мене додому,
Кинув, думав – пропаду.
А я за землю ухватилась,
Стала в полі прорастати,
І навік я залишилась
Одинокою стояти...
( Записала студентка университета города Бэлць М.С.Спижавка у уроженки села Малиновское Ольги Михайловны Кушнир 21.06.1993 года).
Вариант этой песни я записал у Татьяны Борисовны и Михаила Васильевича Усатенко в городе Глодень, имеющий следующую концовку:
Тракторісти в полю орят,
Гарну пісню співают,
Мої гілля не ломают,
Цвіт калини бережут.
Ой калино, ти, дівчино,
В річки тьомная й вода,
Розсказала я, калина,
Як попала я сюда.
Поэтический смысл образа “калина - дівчина” немного проясняет нам прекрасная песня“Да повій, вітре, з яру”, записанная в Стурзовке у М.И.Молошаг в 1994 году. Мы приводили ее в предыдущем томе, когда анализировали свадебные песни. Чтобы не утомлять читателя поисками, приведем ее и тут:
Да повій, вітре, з яру
На пшеничку яру.
 (Каждые две строчки повторяются).
Да повій по долині
По червоній калині.
Там дівчина стояла,
Цвіт-калину ламала.
Цвіт-калину ламала,
До личенька прикладала.
До личенька прикладала,
Та й матінки са питала:
- Ой матінко ж ти моя,
Чи буду ж я такая?
Чи буду ж я такая,
Як калиночка цая?
- Ой будеш, дочко, будеш,
 Як коло мене будеш.
А як підеш від мене,
А як підеш ти від мене,
Спаде красочка з тебе.
Спаде з калини роса,
 З біленького личка краса.
Бо в чужої матінки
Заснідання в полудні.
Заснідання йа в полудні,
А вічеря йа в півночи.
А вечеря йа в півночи –
Проплакала чорні очи.
Проплакала-протужила –
Нема того, шо любила.
Нема, нема та й не буде,
Розрадили єго люди.
Розрадили-розсудили,
 Шоб ми в парі не ходили.
А ми в парі ходим і будем,
Єдно другого любим й будем.
Размышления уже над этими песнями побуждают нас прийти к мысли о том, что красота и сила образа “калина-дивчина” питается красотой и горечью калины.-Пьянящий белый цвет калины красной ( вспомним “кровь с молоком” – признанный эпитет женской красоты) и горький вкус ее плодов дают нам внутреннее противоречие и внутреннюю логику красоты, и сочувствия, и сопереживания. Ведь совсем не случайно назвал свою горькую повесть В.М.Шукшин “Калина красная”.
Итак, с одной стороны – красота.
Я думала, шо то сонце з востока йа сходе,
А то милий чорнобривий до дому приходе:
-Не журиса, моя мила, шо ти – жовта глина,
Як я тебе пошаную – станеш як калина.
(“Ой сегодня понеділок”.Записано у Панько М.И. в селе Дану в 1969 году.)
Червона калина молода дівчина,
Молода дівчина козака любила.
Любила-любила,знала як любити,
Любила-любила, знала як любити.
Козак молоденький – дівчина маленька,
Козак молоденький – дівчина маленька.
(“Червона калина молода дівчина”.Записно у Гиба А.Т. в селе Петруня в 1994 году).
Цветущая калина может подчеркивать красоту девушки, а может служить и самостоятельным образом-пейзажем для этой же цели:
Червона калина білим розцвітає,
Молода дівчина гори проїхає
 (“Червона калина білим розцвітає”. Записано у Панько М.И. в селе Дану в 1970 году).
Червона калина біленьким зацвила,
Молода дівчина козака любила.
Любила, любила ще й причарувала,
Несолену рибку вечеряти дала.
(“Червона калина біленьким зацвила”.Записано у Кушнир О.Ф. в селе Стурзовка в 1994 году).
Червона калина – раз
Біленьким розцвила – два,
Молода дівчина – шум тра-ла-ла,
 Козака любила – ю-ха-ха.
(“Червона калина - раз”.Записано у Буактарь М.Г. в селе Дану в 1970 году).
Но, если в предыдущих песнях цветущая калина – символ красоты и счастья, хотя бы в зачине песни, то в последующих мы можем видеть вариации на разные темы:
Червона калина білим цвітом цвила,
За тебе, козаченько, мене мати била.
(“Червона калина білим цвітом цвила”.Запись на 1-м фестивале “Співають українці Молдови” в селе Яблоана ).
-Червона калина, чо ти в лузі стоїш,
Молода дівчина – чом мене са боїш?
-Як би-м не й калина, в лузі б не стояла,
Як би-м не дівчина – би-м са не бояла.
(“Червона калина, чо ти в лузі стоїш”.Записано у Панько Е.М.в селе Дану в 1969 году).
Коло млина, коло млина розцвила калина,
Полюбила в саду спати молода дівчина.
-Варіт, мамко, вечеряти, я йду в сад гуляти,
Як запіют перші кури, я прийду до хати.
Піют перші, піют други курки та кокочут,
Кличе мати вечеряти, а дочка не хоче:
- Вечеряйте ж, моя мамко, шо Ви й наварили,
Бо вже ж мені, моя мамко, вечеря й не мила.
Їдут хлопці по-над село, зачали співати,
А дівчині стало жалко - зачала плакати...
(“Коло млина”. Записано у Сырбу Т.Г. в селе Дану в 1972 году).
Чувствуете горечь калины? От чего начала плакать девушка в саду? От песни, звучащей над селом. Должно быть, это – особая какая-то жалобная и душевная песня..А не от одиночества ли? Не от красоты весенней, которая оказывается ненужной... горькой... Разъяснение можно получить в варианте этой же песни, записанной у А.Я.Кислого в селе Стурзовка в 1994 году “Коло млина кремінного”, где есть такие строки:
-Та вечеряй же, моя мати, шо ти наварила,
Нема мого миленького – вече... вечеря не мила.
Нема ж мого миленького, нема ж мої квітки,
Та й пішла б я виглядати, та не... та не знаю відки.
        “Горечь калины” достигает огромной концентрации:
Летів орел через сад зелений,
Та й став калину клювать.
Любив хлопец молоду дівчину,
 Та й став ії покидать.
Вона його, дурня, отруїла,
Та й стала йго питать:
-Чому ж ти, милий, чому, чорнобривий,
Від чого ж ти захворав?
-Сам не знаю від чого хвораю,
 Мабуть прийдетса й помирать.
 Сховай ти мене, моя голубонька.
В зеленім нашім гаю.
Прийдеш до мене, моя голубонька,
Прольєш сольону сльозу.
-Ой не прийду на твою могилу,
Не пролью свою сльозу,
Ти ж мене зрадив, ти мене покинув,
Так прийми же смерть свою.
Ти ж мене зрадив, ти мене покинув,
Так прийми же смерть свою.
(“Летів орел”.Записано у В.В.Довбий в городе Глодень 29.3.1994 года).

“ВЕРБА КУЧЕРЯВАЯ”
Образ вербы встречается в украинских народных песнях исследуемого региона значительно реже, чем образ калины, но выполняет примерно те же эстетические функции. Вот диалог, напоминающий диалог с «калиной-дивчиной».
- Ой верба ж ти, верба, ой кучерявая,
Да й йа де ж виросла така марная?
(Вторая строка повторяется).
-Я весною росла, розвивала-м-са,
Над крутими беріжками я впускала-м-са.
Над крутими річками я впускала-м-са,
До дівчини в вікно я й подивляла-м-са.
До дівчини в вікно, гей, подивляла-м-са,
Пригадала її, з ким любила-м-са.
З ким любила-м-са, ой, ще й кохала-м-са
І в верненький любові йа й присягала-м-са.
( Записано у Кислого А.Я. в селе Стурзовка в 1994 году).
В следующей песне верба сравнивается с девушкой посредством очень краткого описания пейзажа:
Ой в полю верба висока росла, 
Красивая й молода дівчина
По воду й вона йшла
- Дівчино моя, напой мені коня
 З тої рубле- рубленої керниці,
З повного й ведра ( и т.д.).
(“Ой в полю верба”. Записано у Касинчук Н.А. в городе Глодень 30.3.1994 года).
В ряде песен верба показана как деталь пейзажа без сравнений или метафор:
Возму я відеречко та й піду по воду,
Побачу миленького та й води наберу.
Набрала та й ступаю з холодною водой,
А чую, там мій милий співає під вербой.
Не сам він там співає – дівчина з ним сидит...
(“Возму я відеречко”. Записано у Цысарь В.Г. в селе Дану 4.2.1995 года).
Шумлять верби в кінці греблі, шо я їх садила,
Нема мого миленького, того шо любила.
(“Шумлять верби в кінці гребли”.Записано у Орошан О.В. и Мацак В.Г. в селе Петруня в 1994 году).
Є в городі верба рясна,
Ох там стояла дівка красна.
Вона красна ще й вродлива,
 В неї доля нещаслива.
В неї доля нещаслива –
Нема того, шо любила...
(“Є в городі верба рясна”.Записано у Кислого А.Я. в селе Стурзовка в 1994 году)
Хотя в приведенной выше песне верба воспринимается как деталь пейзажа, здесь можно усмотреть и параллель, сравнение с девушкой. Развернутая метафора дана в песне “Стоїт гора високая”, в которой три вербы тоскуют об ушедшем лете и размышляют:
Стоїт гора високая, а під горою – гай.
Під гаєм вьєтса річечка, як скло вода блещить.
Тече вода край берега де в”яжутса човни,
Там три верби схілилиса та й журятса вони
Шо було літо й тепленьке, повіют холода,
З нас листячко осипетса та й понесе вода.
То літочко ще й вернетса, та й вернетса весна,
 А молодість не вернетса, не вернетса краса.
Упоминается верба и в шуточной песне:
Народила верба груши,
Береза- йа лози,
Не вірь, дівко, козакови,
 Шо він тебе возме.
Бо він тебе поцілює,
Та й на землю плюне,
Бо він тебе дівоцкого
Розуму пробує...
(“Народила верба груши”.Записано у Цысарь В.Г. в селе Дану в 1970 году).
ВИШНЯ, ЛИПА. ЯВОР
Вишня и черешня, несмотря на то, что это – два разных дерева, в некоторых украинских народных песнях понимаются как одно: «вишня-черешня»,наподобие «сад-виноград».Этот образ, как и в ряде предыдущих примеров, связан с образом девушки, женщины:
-Ой ти, вишенько, ти, черешенько,
Ой коли ти затихла, коли виросла?
-Я весною зішла, літом виросла,
На Дунай, на ріку похілилася.
-Ой чого ти, душа, зажурилася?
-Зажурилася я що стояла сама,
Що стояла сама пізно звечора,
Що стояла сама пізно звечора,
Дожидала тебе, моє серденько.
(“Ой ти , вишенько, ти, черешенько”.Записала студентка Бэлцкого университета А.А.Антоничук в селе Тецканы района Бричень у Букатарь Е.И.).
В других примерах сравнение более опосредствованно:
Червоная вишня з-під кореня вийшла,
Віддала ж мене мати де я не привична.
(“Червоная вишня”. Записано у М.Н.Агней в селе Стурзовка в 1994 году).
Кучерява вишня з-під каміня вийшла,
Тропніт, хлопці тропака, шоб та дівка вийшла.
(“Кучерява вишня”. Записано у Дикой Л.С. в селе Каменкуца в 1995 году).
Липа упоминается всего один раз в песне “Ой на горі липонька” в прекрасном исполнении жительницы села Петруня М.Г.Визитиу:
 Ой на горі липонька тонка та й високая,
Ю-ха, ю-ха-ха, тонка та й високая.
А під тою липонькой туман розширяєтся,
 Ю-ха,ю-ха.ха, туман розширяєтся.
Туман розширяєтся, дівчина журится,
Ю-ха, ю-ха-ха, дівчина журится.
А дівчина журится бо ні з ким не любится,
Ю-ха, ю-ха-ха, бо ні з ким не любится.
Полюбила-с пленного козака военного,
Ю-ха, ю-ха-ха, козака военного.
-Ой, козаче, козаче, возми мене з собою …и т.д.
Тут можно усматривать в первых строках текста песни не просто картинку природы, на фоне которой происходит переживание, а некое олицетворение, намек на красоту липы, о которой ничего не говорится прямо, но она, безусловно, имеется в виду и создает своеобразный эмоциональный фон всей песни.
Прозорливость и высокий уровень художественной интуиции свойственны безвестному автору песни “Ой на горі два явори”.
Ой на горі два явори
Ще й третая вишня,
 Грає козак на скрипочці
Шоб дівчина вийшла.
-Вийди,вийди, дівчинонько,
 Як-кесь виходила,
Скажи, скажи вірну правду,
 С ким ти говорила?
-Говорила-м, мой козаче,
Всю правду за тебе,
Тепер мене покидаєш,
Жаль мені на тебе.
-Ой не жалуй, дівчиночко,
Не жалуй за мною,
Не мав бути тобі мужом,
Ти мені – жоною.
(Записано у Баланюк М.И. и Лаба Н.И. в селе Дану в 1969 году).
Полифоничность художественного смысла текста этой песни становится очевидной, если внимательно вчитаться в ее начало.”Два явора ще й третая вишня” – это не что иное, как известный в литературном твор-честве любовный треугольник: “он-он-она”. Становится яснее и глубинный смысл происходящего разговора. “ З ким ти говорила” – говорила с третьим, оставшимся за кадром.
 Юноша и девувшка иногда сравниваются с двумя дубочками:
У полю два дубочки,
Обидва зелененьки,
Ми таки спаровані, ми таки спаровані,
Обидва молоденьки...
(“Ой чорна я си чорна”. Записана в исполнении ансамбля Боднарей в селе Яблоана в 1993 году).
Эта же символика используется в песне «Ой на горі два дубки»:
Ой на горі два дубки
Та й зійшлися до купки.
Вітер дуба хітає,козак дівку питає:
-Ой дівчино, чия ти...( и т.д.).
( Записано у Мотря П.Н.,Л.П. и Т.П. в селе Дану в 1995 году).

2.ПЕСНИ И БАЛЛАДЫ СЕМЕЙНО-БЫТОВОЙ ТЕМАТИКИ
А) ЛИРИЧЕСКИЕ БЫТОВЫЕ ПЕСНИ
Лирические бытовые песни, записанные в исследуемом регионе, можно разделить по тематике на несколько групп. Наиболее многочисленная из них – о взаимоотношениях между мужем и женой в семье, о тяжелой женской доле в замужестве: «Ох ти, мамко моя», “Якби знала я, мамко, шо буду й бідити”, “Ой вийду я на ту гору”, “Пийте, мамко, воду”, “Терен у полю” и другие.
К этой же группе можно отнести песни о женщинах, оставшихся с малыми детьми: “Закувала зозулечка на хаті, на розі”, “Ой зашумів гай”, “Ой на горі, горі стоя коні вороні”, “Ой Ванюша ти, Ванюша, ти душа моя”, “Ой на горі два муляри”.
Большая группа лирических бытовых песен отражает тему замужества за пьяницей. В нескольких из них ощущается “горечь калины”:
Зацвила червона калина над керницею,
Горе ж мені, моя рідна мати, жити з п`яницею.
 А п`яниця та й не робітниця, щодень, щоніч п`є,
А він прийде із корчми додому, мене, молодую, б`є.
Помалесенько, потихесенько, моя матуся , йди:
Спит п`яниця в рублені коморі, гляди ж його та й не розбуди.
 Спит п`яниця, бодай би не встав,
Шоб він твою бідну головоньку та й не клопотав...
(“Зацвила червона калина”. Записано у Чефрановой О.А. в городе Глодень 30.3.1994 года).
-Ох, мамкой ох, де п`яниці йдут,
Та весело, мамко, то той дорожечкой,
Шо вони нею йдут...
Та весела ж вона, листьом й присипана,
Ще й червоною тою й калиною
Понадвисила...
Ох, мамко моя, чи не буде гріха:
Сама собі ж би я смерти зробила
В половина- й віка...
-Ох, жий, доню, жий серед людей,
Бо лучче з бідов жити, чем в землі гнити,
Така-й твоя доля була...
(“Ох, мамко, ох...” Записано у Ротарь Л.Н. в селе Дану в 1970 году).
Эмоциональная сила названной песни подчеркивается тем обстоятельством, что она является пародией на песню «Чути, мамко, звук», записанной мною у группы жителей села Стурзовка.
Чути, мамко, звук, де с парубки йдут,
Та й весела то та й уличенька, куда, куда вони йдут.
Терньом заросла, пилом припала,
Ще й то тая червона калина білим цвітом зацвила.
Ой возму косу, терня покосю,
Ще й то тую червону й калину в сніпки,
В сніпки пов`яжу.
Дай уж , мамко, дай замуж мене, дай.
Та не дай мене будь за кого , на вродь, та на вродь, на врожай.
Бо ж моя врода як в Дунаї вода –
Біле личко та ще й чорні брови, а сама я й молода.
Образ вербы в ряде случаев, так же, как и образ калины, помогает раскрывать слушателю образ девушки или женщины:
-Вербо, вербо, де ти зросла,
Що твоє листячко вода знесла?-
Знесла вода, тиха вода,
А я молода, як ягода.
А я молода, як ягода,
Не піду заміж за рік – за два.
Піду заміж аж за п`ятого,
За того п`яницю проклятого.
Що п,яниця як п`є та й п`є,
 А прийде дудому – мене він б`є.
Пропив коня вороного
Та й вертається по другого.
Дає рублика золотого:
 “Викупи коня вороного!”.
Не раз, не два викупала,
 В вишневім саду ночувала.
 Зозуленька: “Ку-ку, ку-ку”...
За що я терплю таку муку?
А соловейко: “Тьох та й тьох”...
Та й котятся сльози як той горох...
(“Вербо, вербо”. Записано у Борщевской М.С. и Чефрановой О.А. в городе Глодень 30.03.1994 года.)

В другой песне образ вербы тоже связан с образом девушки, выданной замуж за пьяницу:
-Та й хто тобі, верба, кучерь завив?-
Завила мені й темна ночка,
Корінь сполокала бистра річка.
А ти казав, шо ти не п`єш,
А ти щовечіра з корчми йдеш,
 Шовечiра, шодниночки,
Пропив коника на горівочки.
П`яний йдеш й мене б`єш.
 Мати й тя ругала, а ти її бив...
(“ Та й хто тобі, верба, кучерь завив?” Записано у Гуцу М.Г. в селе Петруня 12.05.1995 года).
Интересным образцом украинского народного песенного творчества является песня, в которой упоминается растение анис, а также птицы: соловей, воробей и кукушка. Здесь они – олицетворение всей природы – свидетеля несправедливости по отношению к женщине, живущей с пьяницей.
ВИОРЮ НИВКУ Й ЗАСІЮ ГАНЕШ
Виорю нивку й засію ганеш,
Не дай ня, мамко, молоду замуж.
Я-й молода як ягода,
Ще й не віддамса два-три года...
За год за два віддаламса,
За п`яниченьку попаламса.
Казали люди шо він не п`є,
А він шовечіра з корчми йде.
Шовечіра та й шоранку,
Пропив коника ще й нагайку.
“Мило моя, люблю тебе,
Викупи коня, бо убью тебе...”
Не раз, не два викупляла,
Середним вікном вилiтала,
В вишневім саду ночувала,
Разних пташочок вислухала.
Соловей каже: “тьох-тьох, тьох-тьох”,
Котятса сльози як дрібний горох.
Горобчик каже: “ чир-чир, чир-чир”,
Не висихає рушничок від сліз.
Зозуля й каже:”ку-ку й ку-ку”.
За шо бог дав й таку муку?
(Записано у Лупашко М.Д. в селе Дану в 1972 году)
Тема взаимоотношений женщины с ее мужем- пьяницей раскрывается в украинских народных песнях исследуемого региона довольно широко: “ Ідну ж мене батько мав”,”Ой у полю вишний сад”,”Ой не добре тому, шо він п`є гурівку”; “Чоловіче Калістрате”,” Звцвила рожа трояка”(с вариантами) и др.
Тематика “женской доли” включает в себя еще несколько сюжетных линий:
- Нелюбящий муж:
“Ой в полю берьоза”
Ой в полю берьоза, ой в полю кудрява,
Як хто йде – не минає, берьозу ломає. (2)
Як хто йде - не минає, берьозу ломає,
Горе тому жити, шо жінкі не має. (2)
Горе тому жити, шо жінкі не має,
Тому май горіще, шо дві- три кохає. (2)
Вийду за ворота – трава зеленіє,
За хорошим мужом жінка молодіє. (2)
За хорошим мужом жінка молодіє,
За розсукіним сином на личко марніє.
- Не віходить замуж за вдовца:
“Ой там на долині волики пасутса”
Ой там на долині волики пасутца,
Не йди, дівко, за одівца, бо люди сміютца. (2)
Бо одовец же, він жартів не знає,
Тілько сяде й обідати – за першу згадає (2)
-Мамко ж моя, мамко, шо ж ти наробила,
Шо ж те мене, мамко, за одівца й дала?
-Як увійдеш до хати, до него засмійса,
А як вийдеш з хати – сльозочками вмийса. (2)
Сльозочками вмийса, рукавчиком втриса,
А як вийдеш меже люди , весело й дивиса. (2)
(Записано у Дикой Л.С. в с.Каменкуца в 1995 г.)
- Старый женился на молодой:
Пішов старий йа в поле орати,
Його мила – до корчми гуляти.
-Шо ти, старий, гадаєш-думаєш,
Шо ти мені ліку не питаєш?
Пішов старий йа хата від хати
Молоденькій ліків напитати.
Пішов старій йа в поле орати,
А його мила – обід готувати.
“Ой звіявса вітер дорогою”
Ой звіявса й вітер дорогою,
(Каждая строка повторяется)
Та й звінчавса старий з молодою.
Їде старий йа з поля з орання,
Його мила – йа з корчми, з гуляння.
Як напитав дубового сала,
Як розмастив – аж шкіра відстала.
Не успів старий йа з возика злізти –
Його мила приносе йму їсти.
-Чи ж ти, мила, всю нічку не спала,
Шо так рано обід зготувала?
-Я не спала та й спати не буду,
Бо боюса дубового сала.
(Записано в с.Дану у Лупашко М.Д. и Сырбу Т.Г. в 1972 г.)
- Муж необщительній, жена – некрасива:
“Ой піду я лугом, лугом”
- Жена едет забрать своего мужа в соседнее село:
“Запрягайте, брате, коня”
-Запрягайте, брате, коня, коня вороненького,
Та й поїдем в то село за моїм Василечком.
Ой поїдем в то село, щось мені не весело,
Гляну на подвіррячко за моїм Василечком.
-Чоловіче Михайличе, хто то до нас приїхали,
Чи твоя родиночка, чи першая жіночка ?
-Наливай горівочку, частуй першу жіночку,
Ти оставайса дівкою, а я поїду з жінкою.
Ой у мене жіночка ще й діточки-двоючки,
 Ще й діточки-двоючки, черненьки обоючки.
 ( Записано в с.Петруня у Орашан О.В. и Моцак В.Г. в 1995 г.)

Б) ПЕСНИ О ЧУЖБИНЕ

Большую группу песен лирично-бытовой тематики составляют песни о чужбине. В одной из песен молодая женщина на чужбине сравнивается с конопелькой, брошенной в студеную воду:
Дала-с мене, моя мати, замуж молоденьку,
Як би тую конопельку в воду студеную.
 Ой як тяжко конопельці в сирій воді та гнити,
А ще тяжче молодечці на чужині жити...
(“Дала-с мене, моя мати , за Дунай”)
Особенно щемящее чувство вызывает неудовлетворенная потребность в общении со своим родом, с матерью, а отсюда – необходимость каким-то образом сообщить им о себе.Широко распространенным является образ посланника-сокола:
ЧОБАН ВІВЦІ РОЗКОРНЯЄ, ВІВЦІ РОЗПАСУТСА
Чобан вівці розкорняє,вівці розпасутца,
Як заплачу я в чужині, аж гори стрясутца (2).
-Гори мої, гори мої, гори ж мої, гори,
 Та ніхто вас так не знає, як сиві соколи.(2)
- Сивий сокол, сивий сокол, сиву голву маєш,
Перекажи до родинки, бо ти добре знаєш. (2)
Та не кажи родиночкі, шо грошей не маю,
Але кажи родиночкі, шо в грошах са граю. (2)
Та не кажи родиночкі, шо хлібом голодна,
Але кажи родиночкі, шо всігом довольна.
Ой возму я коновочку та й піду до току,
Ще не було мні так тяжко, та як цього року.
Туман, туман по долині, туман по долині,
Тяжко жити-проживати мені йа в чужині.
Чужинина – не родина , плаче серце як дитина.
Плаче, плаче, бо має й чого – нема правди ні від кого. (2)
Нема правди, нема правди, нема та й не буде –
Віддала-м-са на чужину меже чужі люди.
(Записано у Цысарь В.Г. в с.Дану в 1970 г.)
Такая же функция отводится соколу в песне “Ой піду я в ліс по дрова”:
Ой піду я в ліс по дрова та й наломню лому,
Заніс мене дурний розум на чужу сторону. (2)
А в чужої стороночкі ні отца, ні мати,
Болит мене головочка – нічим завязати. (2)
Ой завяжу головочку шовковим платочком,
Перекажу до родини сивим соколочком. (2)
Тотой шовковий платочок головки не звяже,
Тотой сивий соколочок правдочки не скаже. (2)
Ой піду я у садочок, урву з рози квітку,
Ой піду коли по воду, пустю з рози квітку. (2)
-Ой плини, плини, квітко, та й до мого роду,
Вийде мати води брати – та й квітку пізнає. (2)
-Ой ти з рози, з рози квітка, на воді зів`яла,
Ой там моя рідна дочка в чужині пропала. (2)
(Записано у Кадельник О.Ф. и Панько Д.И. в с. Дану в 1969 г.)
Больше, чем соколу, женщина доверяет “розе” («руже»,«роже»), то есть цветку мальвы. Если цветущая калина символизирует незамужнюю девушку, то ”роза” - это символ замужней женщины, как, например, в известной песне «Розцвіла рожа трояка, мала я мужа піяка”. Нередко своими переживаниями в связи с тяжелой жизнью на чужбине лирические героини украинских народных песен делятся с соловьем. К нему обращается женщина, оставшаяся сиротой:
Соловею рябенький, у тебе голос тоненький,
Защебечи ж ти мені, бо я у чужій стороні.
Бо я в чужій стороні, нема роду й ні братца,
Нема роду й ні братца, нема мами ні отца.
Ой піду я в сад гулять, своїх родичків іскать,
Скількі садом ходила, нічего я й не найшла.
Тілько найшла-м белену – мої мамки могилу,
Тілько найшла белену – мої мамки могилу.
-Ті встань, маменька, не спи, мні дорожку й покажи .(2)
-Ой рада я, дітя, встать, та й дорожку показать,
Лиш елові ті дошки та й стиснули мні ножки.
А сирая ця земля мні на груди прилягла,
А ці жовтія піски присипали мні очки.
(Записано у Кадельник О.Ф. в с. Дану в 1969 г.)
Своими бедами делится с соловьем и Иванко:
(“Соловею рябенький”.Записано у Панько М.И. в селе Дану в 1969 году).

Соловею рябенький, соловею рябенький,
У тебе голос тоненький, у тебе голос тоненький.
Защебеч-но ти ж мені, защебеч-но ти ж мені,
Бо я в чужій стороні, бо я в чужій стороні.
Бо я в чужій стороні, бо я в чужій стороні,
Нема роду при мені, нема роду при мені.
Нема роду, лиш я сам, нема роду, лиш я сам,
Та ще й дурну жінку взяв, та ще й дурну жінку взяв.
Ой піду я служити, ой піду я служити,
Бо не маю з ким жити, бо не маю з ким жити.
Прослужив я три года, прослужив я три года,
Заробив я три рубля, заробив я три рубля.
Заробив я три рубля, заробив я три рубля,
Купив жінці полотна, купив жінці полотна.
Накрив жінку полотном, накрив жінку полотном,
 А ще й зверьха – кулаком, а ще й зверьха – кулаком.
Накрив жінку полотном, накрив жінку полотном,
А сам пішов до дівок, а сам пішов до дівок.
-Добрий вечір вам, дівки, добрий вечір вам, дівки,
Са лишив я біз жінки, са лишив я біз жінки.
-Брешеш, брешеш, Іванко, брешеш, брешеш, Іванко,
Бо ти вбив йї кулаком, бо ти вбив йї кулаком.
Бо ти вбив йї кулаком, бо ті вбив йї кулаком
Та й накрив йї полотном, тай накрив йї полотном.
Закрив двері на замок, закрив двері на замок,
А сам пішов до дівок, а сам пішов до дівок.
        Жалобы соловью носят самый разный характер:
Соловейку ж ти малий, запой песеньку мені,
Запой песеньку-й мені бо я в чужий стороні.
Нема роду лиш я сам, ще й погану жінку взяв...
(“Ой вийду я й на гору”.Записано у Головатюка И.С. и Заришняка И.С. в селе Стурзовка в 1994 году.)
...Як ми сіділи у садочку, там соловейко щебетав,
Там зорі весело сіяли,згадай,шо ти мені казав. ...
Бо кругом мене чужі люди, до кого я пригорнуся?
 Піду, піду в садок вишневий, з соловейком розмов-люся...
(“Ой в тому саду зеленому”.Записано у Руснак Е.А. в селе Дану в 1969 году)
Тема чужбины раскрывается в песнях: «Ой мету хату я», «Ой на горбы сосна, на долині вешня», «Лети ж, лети, сивий орел» и других. Наиболее сильно звучит тоска по родине, по дому и семье в песне «Туман, туман по долині”:
Туман,туман по долині,
Тяжко жити в чужинині.
Тяжко жити й проживати
Як той камінь підоймати.
Камінь здойму – відпочину,
В чужинині марно гину.
Бо чужина – не родина,
Плаче серце як дитина.
Плаче,плаче, має чого –
Нема правди ні від кого.
Нема, нема, та й не буде –
Розрадили “добрі” люди.
Розрадили й розсудили,
Щоб ми в парі не ходили.
А ми в парі ходить будем І друг друга любить будем.
(Записано у Панько Д.И. и Панько В.И. в селе Дану в 1970 году).
Тема чужбины перекликается с темой одиночества, которая раскрывается образом кукушки:
Ой там в лісі на яворі,
Там зозулька гніздо вила.
Вила, вила й говорила:
“Нащо мені цього гнізда,
Як у мене нема мужа.
Нема мужа ні дитини,
Ніякої да й родини?
Піду лісом кукаючи,
Світом мужа шукаючи...”
( Записано у Лупашко М.Д. в селе Дану в 1969 году)
На первый взгляд, темы «дочки-пташки» и одинокой кукушки отличаются друг от друга и идейно-художественным содержанием, и средствами изображения. Общее у них – образ кукушки, который как бы переплетает и цементирует эти две темы в одну ткань. Почему народный ум и народное сердце выбрали для сюжета «дочки-пташки» именно кукушку? Ведь, кажется, ничего особенного не произошло бы, если бы в этих песнях заменить слово «зозулька», скажем, словом «голубка». Тогда получилось бы:
Дочка мамці не стерпіла та й до году прилетіла,
Перекинулася сивою голубкой та й в вишневім саду сіла...
Казалось бы, слово «голубка» сюда подходит даже больше для выражения дочерних и материнских чувств. Но нет! На протяжении столетий здесь выкристаллизовывался образ дочки-зозульки. Секрет такой устойчивости – в самом образе жизни кукушки., резко отличающемся от образа жизни других птиц. Как известно, кукушки гнезд не строят и яиц не насиживают., а подкладывают их в гнезда других птиц.. Существует свыше 120 видов птиц-хозяев для обыкновенной кукушки, но обычно кукушки откладывают яйца в гнезда очень немногих видов. Найдя гнездо, кукушка вынимает одно яйцо (реже несколько), съедает или уносит его и подкладывает свое яйцо. За лето она откладывает 12-20 яиц. Зародыши в яйцах кукушки развиваются быстрее, чем в яйцах птицы-хозяина. Вылупившийся птенец кукушки выбрасывает из гнезда яйца или птенцов птицы-хозяина. Птенцы обыкновенной кукушки на 20-22 сутки покидают гнездо. ( БСЭ,т.13, стр.580.). Теперь становится понятным, что более подходящей птицы для описания «дочки-пташки», чем кукушка, найти невозможно. Почему именно кукушкой перекинулась дочка? Потому, что она оказалась без гнезда, как кукушка: из материнского ушла, а в новом, мужнином, не прижилась. Поэтому она одинока, как кукушка. Другая особенность этой птицы – своеобразие ее голоса «ку-ку» - тоже отразилось в украинской народной песне. Кукованье кукушки как бы измеряет течение времени, отмечает его протяженность. Не случайно есть часы «с кукушкой», и не случайно во время пения кукушки загадывают, сколько времени осталось кому-то прожить. Было бы интересно замерить по времени, не равны ли между собой по времени одно «ку-ку» и одна секунда. Но, даже если они и не равны, важно другое: пение кукушки – своего рода часы, своеобразный биологический измеритель времени. Вот как это выглядит в песне «Віддаласа молода»:
Оженився мій миленький ку-ку-ку.
 Оженився мій миленький, та взяв мене молоденьку,
А зозуля все кує...
Ні зварити, ні спичи, ку-ку-ку.
Ні зварити, ні спичи, ні з ким в люди та й пійти,
А зозуля все кує...
Варю борщ з бураками, ку-ку-ку.
Варю борщ з бураками, він до мене з кулаками,
А зозуля все кує... и т.д.
Использование повторяющихся “ку-ку-ку” и “ А зозу-ля все кує” усиливает впечатление протяженности времени и как бы соизмеримости его с человеческой жизнью, которая проистекает в трудностях и горе.
Ой да й горе я зазнав, ку-ку-ку.
Ой да й горе я зазнав, та й вік собі змарнував,
А зозуля все кує...
(Записано у Продана Н.К. в селе Дану в декабре 1993 года).
Вариант этой песни «Зажуривса мій миленький» записан у Кушнир О.Ф. в селе Стурзовка:
Зажуривса мій миленький, ку-ку,
Зажуривса мій миленький,
Шо вженивса молоденький,
 А зазуля все кує. ( Каждый куплет повторяется)
Мастю хату – щітки знати, ку-ку.
 Мастю хату – щітки знати,
Так навчила мене мати,
А зазуля все кує.
Варю борщ, а борщ ївкий, ку-ку.
Варю борщ, а борщ ївкий,
Печу хліб, а хліб гіркий,
 А зазуля все кує.
Як була я молодиця, ку-ку,
Як була я молодиця,
Цюлювали мені лиця,
А зазуля все кує.
А тепер я стара стала, ку-ку,
А тепер я стара стала –
Не цюлюют, та й не треба,
А зазуля все кує...

В) МАТЬ И ДЕТИ

Группа песен лирично-бытовой тематики посвящена взаимоотношениям матери и дочери, матери и сына. Эта тема широко отражена также в балладах, но баллады имеют свои законы жанра и отличаются по сюжетам от песен подобного содержания. В балладах – конфликт, приводящий к трагедии, драматическое раз-витие событий. Песни же имеют несколько другое содержание в соответствии с закономерностями жанра.
“Віддала мене мати” – устойчивое словосочетание в украинских народных песнях, и оно встречается довольно часто. Объясняется это психологической близостью матери и дочери и тем, что, видимо, все переговоры и убеждения, касающиеся замужества, вела с дочерью обычно мать.
-Довольно ти, доню, тобі говорити,
Пора тобі, доню, заміж виходити.
Староста на порозі дожидає слова
Шоби-с на неділю ти була готова.
-Ой мати, мати, мати ти моя,
Най йде до лиха сее друження.
 Чем же ж мені, мати, друженою бути –
 Лучче ж мені, мати, в морю потонути...
(Записано у Панько Е.М. в селе Дану в 1969 г.)
Мать готовит дочери приданое, и от количества и качества этого приданого, возможно, будет зависеть благополучие дочери в новой семье. В песне «Віддавала мене мати на чужу сторону» девушку выдали замуж в большую семью. Вся семья села ужинать, а ее послали по воду и обсуждают, почему молодой муж не бьет ее за то, что она не знает прясть и не умеет ткать. Муж поясняет:
-Я гурівку не п`ю бо гурівка гирка,
 Свою жінку не б`ю – моя жінка й молода.
-Вона прясти не знає, вона ткати не вміє.
-В неі мати жиє, вона прясти ії буде ще й ткати буде...
( Записано у Судуряк И.П. в селе Лимбений Ной в 1996 г.)
В варианте “Віддаламся я на чужую сторону”
-Чо ти, синку сидиш, чо ти жінку не б`єш?
-Нащо,мати, її бити, вона знає робити.
-Твоя жінка лайдача, три дня шмаття не спрала.
-Нащо, мати, її прасти, вона має шо вбрати
Бо її мати нашила шоб здорова зносила...
(Записано у Гуцу М.Г. в селе Петруня в 1995 г.)
Во многих песнях упоминается о том, что дочери живется при матери хорошо (“Ой я в маменьки родной як та роженька цвила”). Выйдя замуж, дочь хотела бы, чтобы мать о ней вспоминала «хоть раз в вiвторок, а я спомню на день разів сорок». Если мать желала побыстрее выдать дочь замуж, то та ее упрекает:
Ти казала, моя мамко, шо са ня не збудеш.
Прийде така годиночка – ще й плакати будеш.
Прийде така годиночка, ще й чорна днина –
Будеш плакати-голосити: “Де ж моя дитина?”
       Свою маму часто вспоминает дочь, оставшаяся сиротой:
“Я в неділю чуть світочок на кладбіще йа піду,
Своій маменьки могилу всю сльозами обіллю...”
     В ряде песен мать не сумела уберечь свою дочь, и у дочери появляется ребенок:
Ой гуляла единиця год і ще й годину,
Вигуляла единиця маленьку дитину.
-Ой на ж тобі , моя мати, за твою науку,
Колисала мене, мати, колиши і внуку.
 (“Ой на горі два муляри”.Записано у Баланюка К.И. в селе Дану в 1969 году.)
    Похожая ситуация в песне “Мала мати едну дочку, Катериной звала”:
Гуляй, гуляй, Катерино, гуляй по садочку,
Виростила мама тебе, а ти будеш – дочку.
(Записано у Терендяк Н.Т. в селе Лимбений Ной в 1996 г. ).
Песен лирично-бытовой тематики, отражающих взаимоотношения матери и сына – значительно меньше, чем - матери и дочери. Отчасти это объясняется тем, что мать и сын – постоянные действующие лица в песнях военной тематики, и тем, что эта тема довольно широко отражена в балладах. Несколько песен выражают горе матери, отвергнутой сыном и невесткой («Горівочку гнала”, “Горівку варила”). Мать противодействует женщине с ребенком, любящей ее сына, предлагает ей корову с теленком и другое добро, чтобы она отвязалась, но та не соглашается (“Маріє, Маріє, чо ти гаєм блудиш?” и вариант “Чо ти гаєм ходиш?”). Сыну, который хочет жениться, она советует купить коня, завести его в стойло и разговаривать с ним.
 Сын выражает по этому поводу недовольство (“Мати моя, мати, шо-с маю казати”).Она – против того, чтобы ее сын женился на вдове.Когда же он уезжает, она его проклинает (“Ой за лугом зелененьким”).

Б) БАЛЛАДЫ

В общем обьеме песенной фольклорной информации, записанной в исследуемом регионе, удельный вес баллад довольно высок. Из 663 произведений 79 пред-ставляют собой баллады (с вариантами). Их изучение позволяет сделать вывод не только об активном бытовании этого жанра в репертуаре исполнителей, но и о том, что их создание продолжалось безвестными авторами буквально до недавнего времени. (Подробнее – в книге Виктор Панько. Песенный фольклор украинцев Севера Республики Молдова. Обрядовая и ритуальная поэзия, стр.стр.20-31). В соответствии с закономерностями жанра к балладам можно отнести произведения: “Боже, боже, коли вечір буде?”, “ Тече річенька невеликая”,”Відки сонце сходе, туда не заходе”,”Випровожала мама сина у солдати”,” Йду дудому та й валюса” и другие.

А.СЮЖЕТНЫЕ ТИПЫ УКРАИНСКИХ НАРОДНЫХ БАЛЛАД СЕМЕЙНО-БЫТОВОЙ ТЕМАТИКИ

Украинская фольклористика насчитывает около трехсот сюжетных типов баллад, представленных разными версиями и многочисленными вариантами. Среди них наибольшую группу составляют ( более ста сюжетных типов) произведения семейно-бытовой тематики. Они отражают жизненные конфликты, драматические и трагические ситуации во взаимоотношениях между мужем и женой, свекровью и невесткой, братом и сестрой, родителями и детьми, мачехой и сиротами. Этот драматизм отмечается особым напряжением.
Б.ВЫЯВЛЕНИЕ СОХРАНИВШИХСЯ В ИССЛЕДУЕМОМ РЕГИОНЕ БАЛЛАД И СООТНЕСЕНИЕ ИХ К СЮЖЕТНЫМ ТИПАМ
Проследим степень сохранности баллад семейно-бытовой тематики в условиях исследуемого региона. Украинская фольклористика объединяет семейно-бытовые баллады в сюжетные циклы. В какой мере представлены эти сюжетные циклы в произведенных нами записях?
Сверка проводится по книге “Балади.Родиннопобутові стосунки.Київ, Наукова думка,1988.
 
Название сюжетного цикла баллад (Украина)/
Записи автора этого цикла (Молдова)
 
Сватание сына к матери и брата к сестре
СЛУЧАЙНОЕ ИЛИ ПРЕДНАМЕРЕННОЕ КРОВОСМЕШЕНИЕ (ИНЦЕСТ)
 БУЛА СОБІ ВДОВА
(Записано у Продана Н.К в с.Дану в 1993г.)
 Була собі вдова, спородила два сина,
Спородила два сина –
Іванюшу й Василя.
 Іванюшу й Василя
До Дуная понесла.
“Ох ти, Дунай, ти, вода,
 Прийми моїх два сина”.
 Вода каже:“Я прийму”.
Фаля каже: “Викіну”.
Намул каже: “Примолю”.
Вітер каже:”Висушу”
Пройшло годів двацать пять,
Пішла вдова води брать.
 А в Дунаю кораблі
Й капітани молоді.
Стали вдову обглядать
 Да і в жони приглашать.
 Вдова деток узнала,
Повернулась да й ушла.
Шо за світ тепер настав
Діти маму не узна...
Венчание брата с сестрой    Не выявлено
Сестра узнает брата               Не выявлено
Жена, притворившись умершей, проверяет мужа и родных  Не выявлено
ПРОВЕРКА СЕМЕЙНОЙ И СУПРУЖЕСКОЙ ВЕРНОСТИ
ПО САДОЧКУ ХОДЮ
По садочку ходю, черешеньку садю,
-Ходи, ходи, мій миленький, най щос тубі скажу (2)
Щос маю сказати – гадаю вмирати,
Чи не будеш, мій миленький, за мною плакати? (2)
Милий зажуривса, пішов підголивса:
-Коби борше тіло з лавкі, я би оженивса.(2)
Ой прийшли дівчата тіло споряжати,
А миленький сів на лавку – почав вибирати. (2)
-Брати ту біленьку – не хоче робити,
Брати ту май руманеньку, шоб її любити.(2)
Діти це як вчули – до Бога здихнули:
-Мамко наша ріднесенька, шо будем робити?
Нігде Вас купити та й не заробити,
Лиш возмемса за рученьки та й підем просити.(2)
Мамка це як вчула, до Бога здихнула:
-Станьте, діти, не йдіт в службу, я лиш так заснула.(2)
-Мила ж моя, мила, яка ти вродлива,
А я думав шо ти вмерла, а ти ще й ожила.
-А я жила-жила та й ще буду жити
Я ще діти не дружила, сини не женила.(2)
(Записано у Лупашко М.Д. и Сырбу Т.Г. в с Дану в 1972 году.)
Письменная попытка мужа испытать жену кончается ее смертью 
Не выявлено
Зловещий сон королевича (козака) о смерти жены-роженицы
Не выявлено
Порожний гроб требует кого-то. Жена ложится в него и умирает
Не выявлено
Овдовевший муж просит умершую жену встать или взять его или детей к себе
Не выявлено

НЕОЖИДАННАЯ СМЕРТЬ ВЕРНОЙ ЖЕНЫ
“ПОІХАВ МИЛЕНЬКИЙ ЙА В ДОРОГУ”
(Записана у Цысарь В.Г. в с.Дану в 1995 году.)
Ой поїхав миленький йа в дорогу,
Ой оставив миленьку нездорову (2)
- Ой вернися миленький йа з дороги,
Бо вже твою миленьку спорядили (2)
Бо вже твою миленьку спорядили,
В дубовую труночку положили.(2)
В дубовую труночку положили,
Білим полотенечком ножки вкрили (2)
Білим полотенечком ножки вкрили,
 У вишньовім садочку схоронили.(2)
У вишньовім садочку схоронили,
Вісоку могиленьку висипали.(2)
Високу могиленьку висипали,
 Червону калиночку закопали.(2)
Ой вернувса миленький йа з дороги,
Прив.язує коника до калини. (2)
Прив.язує коника до калини,
А сам припадає до могили: (2)
-Ой ти, сира земнечка, отвориса,
А ти ж, моя миленька, підоймиса.(2)
Позволь мені,миленька, женитиса.
 Позволь мені, миленька, женитиса.(2)
-Ой позволю, миленький женитиса,
Лиш не бери, миленький, йа в віночку.(2)
Лиш не бери,миленький, йа в віночку,
-Бо не змиє дітям головочку.(2)
Але бери,миленеький, водовочку,
Та вона змиє дітям головочку.(2)
    Интересный вариант этой баллады записан в селе Яблоана у И.И.Казимира в 1994 году “ОЙ ПОЇХАВ ПЕТЯ ЙА В ДОРОГУ”.Здесь слова “милий”, “миленька” заменены именами собственными. (См.Виктор Панько.Песенній фольклор украинцев Севера Республики Молдова.Обрядовая и ритуальная поэзия, стр.стр. 25-26).
Жена ненароком заклинает мужа в явора
Не выявлено
Милый умирает, не дождавшись женыс лекарством
Не выявлено
Муж и смерть
Не выявлено
Утрата доброго мужа
Не выявлено
КОНФЛИКТЫ МЕЖДУ ЖЕНАТЫМИ БЕЗ ЛЮБВИ
Жена топится, оставляя мужа (нелюба, п`яницу) и малых детей.
“ЙДУ ДУДОМУ ТА Й МОЛЮСА”
(Записано у Панько М.И. в с.Дану в 1995 году.)
Йду дудому та й молюса,(2)
Йду дудому та й боюса.
Бо лихого мужа маю,(2)
Буде бити, добре знаю.
Буде бити ще й лаяти,(2)
Ще й від хати відгоняти.
-Ой йди, мила, та й втописа,(2)
Бо ти ж мені не годишса.
Ой в неділю рано-рано (2)
 Їде мила до Дунаю.
-Ой Дунаю, Дунайочку,(2)
 Прийми ж мене, хазійочку.
Та най очи пісок точе, (2)
Най їх милий не лоточе.
Та най коси вода носе,
Най їх милий не кундосе.
Та най руки їдят щуки,(2)
Най не приймают стілько муки.
А най ноги їдят ворони, (2)
Бо їх милий не бороне.
А в неділю рано-рано (2)
Та йде милий до Дунаю.
-Ой Дунаю, Дунайочку,(2)
Верни ж мені хазійочку.
Бо четверо дітей маю (2)
Та ще й п.яте в повиточку.
Та ще й п`яте в повиточку (2)
Завертає головочку.
-Було ж тобі їх кохати (2)
Та від хати не відгоняти.
“ОЙ Я П`ЯНА ТА Й ВАЛЮСА”
(Записано у Кислого А.Я в с. Стурзовка в 1994 году)
“ОЙ ПІДУ Я ТА Й УТОПЛЮСА”
(Записано у Баланюк М.И. в с.Дану в 1969 году.Опубликована “В земле наши корни”,стр.стр.298-299).
Ой піду я та утоплюса,
Ой піду я та й утоплюса,
Бо й нікому не годюса.
Та най коси вода зносе,
Та най коси вода зносе,
 Лиш най нелюб не кундосе.
Та най руки їдят щуки,
Та най руки їдят щуки,
Лиш най нелюб їх не круте.
Та най очи пісок точе,
 Та най очи пісок точе,
Лиш най бита не лоточе.

Жена убегает с любовником от нелюба (мужа-пьяницы). Настигнутая погоней, отказывается вернуться и кончает с собой
Не выявлено
Жена просит бурю убить нелюбимого мужа, но буря убивает ее милого.
Не выявлено
Молодая жена желает смерти старому мужу, а когда тот умирает, зовет его, чтобы спас от молодого.
Не выявлено
Жена издевается над нелюбимым мужем-недоростком
Не выявлено
Молодая жена посылает старого мужа по калину в болото, тот тонет.
Не выявлено
Замужняя не позволяет любовнику убить нелюбимого мужа.
«ПЕРЕКРОЙСЯ, МІСЯЧЕНЬКУ”
 (Записано у Пушкаша В.И. в с.Стурзовка в 1994 году.)
-Перекройса,місяченьку,
 Зайди, зайди за комору,
Вийди, вийди, прелюба дівчина,
 Най з тобою поговорю. (2)
-Рада ж би я виходити
Та й з тобою говорити,
Лежит милий на правій ручені
Та й боюса розбудити. (2)
-Як не вийдеш, заберуса І до тебе не вернуса,
Бо я встрілю c зеленого дуба
 Та й вб`ю його як голуба. (2)
А ти встрілиш – не поцілиш,
 Мене з милим не розділиш.
Риссю коня, риссю коня-вороня
Аж до самого Дунаю.(2)
“ПЕРЕКРОЙСЯ Й МІСЯЧЕНЬКУ”
(Записано у Гелич Е.Г. в с.Петруня в 1994 году.)
- Перекройса, місяченьку,
Зайди,зайди за комору,
Вийди, вийди, прелюба дівчина,
Най з тобою й поговорю.
(Последние две строчки каждого куплета повторяются)
- Рада би-м я й виходити
Та й з тобою говорити,
Лежит милий на правій ручені
Та й боюса розбудити.
-Ой дівчино ж моя люба,
Та й відсунься від нелюба.
Я буду стріляти з зеленого дуба
Та вб`ю єго як голуба.
- Ой ти встрілиш – не поцілиш,
Ти нас з пари не розділиш.
Сідлай коня, коня й вороного,
 Уїжджай з двора мого.
Козак коника сідлає
Та й до него й розмовляє:
-Риссю, мій коню, риссю, мій соколе,
Аж до самого Дунаю.
Прийшов козак край Дунаю
 Та й до коня й розмовляє:
- Чи з коня вбьюя,
 Чи в Дунай втоплюся,
Чи назад домой воротюся?
Як я домой воротюся,
 До кого я й пригорнуся?
Роду не маю, дівок не кохаю,
Сам солдатом помираю.
Закім кінь води напився,
А козачок вже втопився.
Ратуй, дівчино,
Дівча чорнобрива,
 Котра вірно любила.
“ЗАЙДИ, ЗАЙДИ, ЯСНИЙ МІСЯЦ”
Варианты этой баллады с названием “Зайди,зайди, ясний місяц” записаны у Иванчик Е.В., а также у Московчука Н.В. в с.Фундурий Ной в 1996 году.
Жена невиновна в неожиданной смерти нелюбимого мужа. Одна ее вина – не любила его.
Не выявлено
Жена убивает нелюбимого мужа, потом сожалеет об этом
Не выявлено
Жена убивает мужа. Его братья карают ее.
Не выявлено

Муж пускает жену за водой, потом жалеет об этом.
Не выявлено
Муж возвращается из похода.привозит подарки, а жене – проволочную нагайку.
Не выявлено
«ОЙ ТИ САД, ТИ МОЙ САД»
(Записано у Баланюка К.И. в с. Дану в 1969 году.)
-Ой ти сад, ти мой сад, сад зельонінькой,
 Ой ти сад, ти мой сад, чо ти осипаїсса?
А чєво ж ти, мой сад, осипаїсса,
 Со всідма йа людми всьо прощаїсса. (2)
А зо мной, молодой, завиваїсса,
 А зо мной, молодой, завиваїсса. (2)
.-Ой я їду в Кітай йа в Кітай-городок,
Йа в Кітай-городок, да на ярмарок.
Да й куплю корабель за сто двадцать рубель,
За сто двадцать рублей з половиною,
Посажу я жену ще з детиною.(2)
Корабель пливе, аж Дунай реве,
 А дітя йа плаче, аж вода скаче.
Смерть забирает нелюбимую жену. Муж похоронил жену и пошел к девчатам
«СОЛОВЕЮ РЯБЕНЬКИЙ» (Записано у Панько М.И. в с.Данув 1969 году. Текст и ноты см.выше стр.75)
« ОЙ ВИЙДУ Я Й НА ГОРУ» (Записано у Головатюка И.С. и Заришняка И.С. в с.Стурзовка в 1994 году)
Ой вийду я й на гору,
Ой вийду я й на гору,
Подивлюса в долину. (Последние две строчки в каждом куплете повторяются).
Йа в долині вишний сад,
Йа в долині вишний сад,
 Є в тім саді виноград.
В винограді калина,
В винограді калина
Й білим цвітом зацвила.
Йа в тім цвіті соловей,
Йа в тім цвіті соловей,
Не великий, не малий.
Соловейку ж ти малий,
Соловейку ж ти малий,
Запой песеньку й мені
Запой песеньку й мені,
 Запой песеньку й мені,
Бо я в чужій стороні.
Нема роду, лиш я сам,
Нема роду лиш я сам,
Ще й погану жінку взяв.
Та й недовго з нею жив,
Та й недовго з нею жив –
Полотенцем рукі вкрів.
Добрий вечір вам, дівкі,
 Добрий вечір вам, дівки,
Бо я збувса вже жінки.
Муж-пьяница убивает жену
 «ЧИ ВИ ЧУЛИ, ЛЮДИ ДОБРІ ЦЕЦУ Й НОВИНОЧКУ?”
(Записано у Цысарь В.Г.в с. Дану в1995 году.)
Чи ви чули, люди добрі цецу й новиночку,
 Шо зарубав Олексуня Митрикову дочку? (2)
Як він йї рубав, як він йї рубав, як вона са просила:
-Ой не рубай мне, Олексуньо, бо мало з тобою жила.(2)
Та не жаль мні, Олексуньо, шо мало з тобою жила,
Але жаль мні, Олексуньо, шо маленька й дитина.(2)
Та як би кому переказати до отца до мати,
Шоби прийшли свою дочку Іриночку й поховати.(2)
А сусіди, добрі люди, та й переказали:
-Прийдіт, прийдіт, отец-мати, дочку Ірину й поховати. (2)
Прийшов отец, прийшла мати, прийшла вся родина:
- Відчиняй-но сіні двері, тут наша дочка Ірина. (2)
-Ой ти, дочко Іриночко, шо ж ти йому провинила,
Шо ти таку чорну земню кровльою й сполонила? (2)
Та нічо я, рідна мамко, йому не провинила,
Лиш у неділю дуже раненько до церкви йго збудила. (2)
-Ой ти, дочко Іриночко, та у шо тебе взути?
-Взуйте мене в шлюбні туфлі, рідна ж моя мати.(2)
-Ой ти, дочко Іриночко, та у шо тебе вбрати?
-Вберіт мене в щлюбне шмаття, рідна ж моя мати.(2)
-Ой ти, дочко Іриночко, у шо тебе завити?
-Завийте мене в карсиночку, рідна ж моя мати.(2)
-Ой ти, дочко Іриночко, чим тебе накрити?
-Накрийте мене тим ріденьким, шо молодою була.(2)
-Ой ти, дочко Іриночко, чим тебе обв`язати?
-Тим поясочком, рідна мати, шо в яму впускати.(2)
Ти думала, рідна мамко, шо мене не згодуєш?
А тепер ти, рідна мамко, за мною бануєш. (2)
Ти думала, рідна мамко, шо мене са не збудеш?
А тепер ти, рідна мамко, з земні мне й не добудеш.(2)

“ЧИ ВИ ЧУЛИ, ЧИ НЕ ЧУЛИ ТАКУ НОВИНОЧКУ?”
 ( Записано у Анатичук М.В. в с. Петруня в 1994 году. )
Чи ви чули, чи не чули таку новиночку,
 Шо зарубав Олексій Падуряну дочку, Падуряну дочку.
Як він її та й рубав, вона са просила:
-Не рубай мне, Олексію, сим са не нажила, Сим са не нажила.
Як він її зарубав, лишив серед хати,
А сам пішов на лотоки руки полокати, Руки полокати.
Як ішов він та й з лотоків, повернув до брата,
Питаєтса єго брат: - Чо кров на ботінках, Чо кров на ботінках?
-Признаюса тобі, брате, зарубав я жінку,
Признаюса тобі, брате, зарубав я жінку, Зарубав я жінку.
-Іди, брате, іди з сеї мої вбори,
Будут люди говорити, шо з мої намови, Шо з мої намови.
Іди, брате, іди, брате попід сі городи,
Шоби більше не встречався да з її ти родом. Да з її ти родом.
Ішов братчик, ішов братчик попід ті городи,
Та й встречався з її мати. Та й встречався з її мати.
Іде мати попід хати та й вгляда в віконце, Та й вгляда в віконце.
Ішла мати попід хати, глянула в віконце –
Лежит дочка Єленочка личком проти сонця, Личком проти сонця.
Прийшов отець, прийшла мати, прийшла вся родина:
-Відчиніт нам се сі двері, тут наша дитина. Тут наша дитина.
Відчинили то ті двері, стали серед хати –
Лежит дочка Єленочка личком проти сонця, Личком проти сонця.
-Шо ж ти, дочко Єленочко, єму провинила,
Шо твоя кров червона всю грудь сполонила,
Всю грудь сполонила?
“ОЙ ТИ, ДУБЕ КУЧЕРЯВИЙ”
( Записано у Агней М.Н. в с. Стурзовка в 1994 году. С таким же названием записано Урсул Е.С и Балабан Н.И.в с. Николаевка в 1995 году)
“СВІТЕ МІСЯЦ, СВІТЕ ЯСНИЙ”
 ( Записала студентка универитета г.Бэлць А.Антоничук у Дарчук В.Г. в с.Тецкань района Бричень в 1993 году)
ДЕ ТОЙ ВЕЧІР ЯК МАЙ СКОРІЩЕ”
 (Записано у Цысарь В.Г. в с. Дану в 1995 году )
Муж женится на другой. Покинутая умирает с горя
Не выявлено
Жена оставляет детей и мужа и убегает с любовником
Не выявлено
Муж карает жену, которую подговорили убежать
Не выявлено
СУПРУЖЕСКАЯ ИЗМЕНА, ПРЕЛЮБОДЕЙСТВО
Убегая с чужой женой от погони, муж превращает спутницу в куницу, коня – в явора, себя – в камень.
Не выявлено
Голубка оставляет голуба с детьми, улетает с орлами и соколами
Не выявлено
Попадью подговорили убежать, она жалеет об этом
Не выявлено
Любовь пани к слуге стоит ему жизни
Не выявлено
Пан любит горничную. Пани из ревности убивает ее.
“ОЙ СЛУЖИЛА ГАНЬКА В ПАНА”
 (Записано у Дикой Л.С. в с. Каменкуца в 1995 году.)
Ой служила Ганька в пана (2)
 Штири года й не віддана. Гуляю я, гей, гуляю я!
Як на п`ятий поступила.(2)
Ганя пана й полюбила. Гуляю я, гей, гуляю я!
-Аж тепер я признаюса (2)
Шо я пана й полюбила. Гуляю я, гей, гуляю я!
А я з паном добре жила (2)
 І в буфет да й заїжжала. Гуляю я, гей, гуляю я!
Як це паня все дізнала,(2)
Гані ручки поломала. Гуляю я, гей, гуляю я!
Гані ручки поломала,
В темниченьку запирала, Гуляю я, гей, гуляю я!
-Аж тут тубі, Ганько, жити,
 Було пана й не любити. Гуляю я, гей, гуляю я!
-Як же ж пана не любити,
Як за паном добре жити? Гуляю я, гей, гуляю я!


“ОЙ СЛУЖИЛА НАДЯ В ПАНА”
(Записано у Цісарь В.Г. в с.Дану в1995 году.
Ой служила Надя в пана,
Ой служила Надя в пана
 Штири года не віддана.
(Последние две строчки каждого куплета повторяются)
Як на п`ятий поступила,
Як на п`ятий поступила,
Й Надя пана полюбила.
-Чо ж ти, Надя, сумна ходиш,
Чо ж ти, Надя, сумна ходиш,
Та й до пана не говориш?
-Як до пана говорити,
Як до пана говорити –
Узнає паня, буде бити.
Буде бити ще й сварити,
Буде бити ще й сварити,
Шоби пана не любити.
А я пана так любую,
А я пана так любую,
Де побачу, там цюлюю.
Ходе паня по подвіррю,
Ходе паня по подвіррю, Та й все замічає
-Шо ти, Надя, й наробила,
Шо ти, Надя, й наробила,
 Шо ти пана полюбила?
-А як пана не любити,
Та як пана не любити,
Як за паном добре жити!

“ОЙ СЛУЖИЛА ГАНЯ В ПАНА”
 (Записано у Ротарь Е.А. в с. Петруня в 1995 году.)

Ой служила Ганя в пана Штири года не віддана. (2)
Як на п.ятий поступила, Ганя пана й полюбила.(2)
Питаєтся пан же Гані:-Чо ж ти, Ганю, сумна ходиш? (2)
Чо ти, Ганю, сумна ходиш Та й до пана не говориш? (2)
-Я би,пане, Вам сказала, Щоб лиш паня не дознала.(2)
А як паня са дознала, Ганю в темнеченьку й дала. (2)
Ручки-ножки й закувала, Ганю в темниченьку й дала.(2)
Пан по подвіррю проходжає, На послуги покрикає: (2)
-Дайте Гані їсти й пити, Бо з Ганьою хочу й жити! (2)
Дайте ж Гані то кресельце, Бо ж за нею болит серце.(2)
Дайте ж Гані ту перину, Бо ж за Ганьов серце гине.(2)
Як пускали Ганю в яму, Нахілилася трава.(2)
Земля й Ганю не приймила, Бо ще й Ганя й молода.(2).
Влюбившись в девушку, женатый убивает ее и себя
Не выявлено
Орлы сообщают вдове об убийстве ее мужа из-за чужих молодиц
Не выявлено
Жена попадает на свадьбу своего мужа
Не выявлено
Долго отсутствовавший козак приезжает домой, застает жену, вышедшую за другого
Не выявлено
Муж карает жену за нагулянного в его отсутствие ребенка
 «БОЖЕ, БОЖЕ, КОЛИ ВЕЧІР БУДЕ?”
( Записано у Панько М.И. в с.Дану в 1995 году.)
Боже, Боже, коли вечір буде? (2)
 Коли милий дудому прибуде? (2)
Са встретили на сіннім порозі.(2)
Обійляли миленького сльози.(2)
-Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива,
Відки в тебе цеце дітя мале?
-Була в мене вчера та й циганка
Та й лишила цеце дітя мале.
-Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива.(2)
Циганске дітя як рилля чорненьке,
А це дітя як папір біленьке.
-Гай йдем милий до кумори спати,
Буду тубі всю правду казати.
Та й був в мене три ночки темненькі,(2)
Та був в мене хлопец молоденький.(2)
Та й звечера нагайка гуділа,
А звечера нагайка бриніла,
На розсвіті мила задубіла. (2)
-Та й дарую золотую скриню (2)
 Хто розбуде мою господиню (2)
Та й дарую золоте сідельце,
 Хто розбуде моє щире серце.

“БОЖЕ, БОЖЕ, КОЛИ ВЕЧІР БУДЕ?”
( Записали В.Г.Кожухарь и К.С.Чернега у Цысарь В.Г в с.Дану в 1994 году.)
НАД ВОДОЮ ЯВІР НАХІЛИВСЯ”
(Записано у Ротарь Е.А. в с. Петруня в 1995 году.)
Над водою явір нахіливса.(2)
Йа мій милий з дорожки прибивса (2)
-Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива,
Відки в тебе на руках дитина? (2)
-Вчера в мене циганочка була,
Вона ж мені й дитину забула.(2)
-Та йдем, мила, до комори спати,
Будеш мені всю правду казати.(2)
Як звечіра й комора гуділа,
На розсвіті митла й задубіла. (2)
-Чи ти, синку, чи ти так йї любиш,
Що ти її до обід не будиш? (2)
-Рад би, мамко, рад би-м розбудити,
Через кровлью не можу й приступити.(2)
-Та як вмерла, та й будеш ховати,
Як убиви-с – будеш відвічати. (2)
Сідлай, синку, коня вороного
 Та й іди до станового.(2).


“ ОЙ У ПОЛЮ ВИСОКА Й МОГИЛА”
(Записано у Косерик М.Г. в с. Стурзовка в 1994 году.)
Ой йа в полю висока й могила ,(2)
 Там дівчина вічерю варила.(2)
До вічері тихо й говорила: (2)
-Кіпи,кіпи, вечерьо й потиху,(2)
Бо є в мене дитина й маленька.(2)
А мій милий поріг переходе: (2)
-Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива,(2)
 Відки ж , мила, в тебе ца дитина? (2)
-Була в мене циганочка спати
Та й забула мале дітя взятии
.-Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Бо циганска не така дитина.
Хто циганске – чорне, як смолина,
А мужицке - на личко рум`яне .
-Була в мене їдна паня спати
Та й забула мале дітя взяти.
-Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Бо панска не така дитина.
Бо панске на личко біленьке,
А мужицке на личко рум`яне.
До півночи кумора гуділа,
До півночи нагайка бреніла.
На розсвіті мила задубіла.(2)
-Чи ти ж, синку, її так жалуєш,
Чи ж ти, синку, її так не любиш?
Сонце в обід, ти її не будиш.(2)
-Рад би, мамко, я її збудити,
Та й не маю до кого вгорити.
Дав би,мамко, новую же скриню,
Шоб збудили мені господиню.
Дав би, мамко, корову з телятком,
 Шоб збудили милу до дітятки.
-Бери, синку, бери на візочок,
Відвези йї в темненький лісочок.
Будут люди за ню та й питати,(2)
Скажеш людьом – пішла в ліс гуляти.(2).

“ПОХІЛИВСЯ ДУБ НА ДУБА”
 (Записано у Кушнир О.Ф. в с. Стурзовка в 1994 году.)

Муж прелюбодействует с кумой
“ПІСЛАВ МЕНЕ МІЙ МИЛЕНЬКИЙ ФАСУЛЬКУ САДИТИ”
 (Записано у Цысарь В.Г. в с.Дану в 1995 году.)
Післав мене мій миленький фасульку садити.
 А сам пішов до корчмочки йа з кумою пити.(2)
Я фасульку посадила, та вже йду дудому,
Повертаю я до корчми – П`є милий з кумою.(2)
-Ой ти, кумко, ой ти, любко, тут тубі не пити!
 Збавиш мені життя моє, з ким я маю жити? (2)
-Ой, жіночко-господиню, іди ти дудому,
Клади вечерю варити, я прийду з кумою. (2)
Ой приходю я дудому, входю я й до хати,
Кладу свому миленькому вечерю варити.(2)
Маю в печі сухі дрова, я їх підпалила,
Поки по хаті походила – вечерю зварила.(2)
Уже сонце на заході, місяц на підході,
А мій милий йа з кумою дудому приходе.(2)
-Ой, жіночко-господиню, давай нам вечерю,
Стели постель тонку-білу, лягаю з кумою.(2)
Я вечерю їм видала, постель застелила,
Сама тіля за затиля, сльозою са умила.(2)
Прийшла кума води брати та й мене питає:
-Чо ж ти, кумко, чо ж ти, любко,
 Чо ж ти гезди плачеш?
-Ой ти, кумко, ой ти, любко, як мні не плакати,
Як мій милий йа з кумою полягали спати.(2)
УБИЙСТВО МУЖЕМ ЖЕНЫ ПО НАГОВОРУ
Король по наговору старухи убивает свою жену, обещавшую родить чудесного сына
Не выявлено
Муж убивает жену, подстрекаемый любовницей
“ВІДКИ СОНЦЕ СХОДЕ, ТУДА НЕ ЗАХОДЕ”
 (Записано у Косерик М.Г. в с.Стурзовка в 1994 году.)
Відки сонце сходе, туда не заходе,
 А мій милий до дівчини щовечера ходе.(2)
Щовечера ходе мед-грівку пити,
Вона єму й приказала першу жінку вбити.(2)
Першу жінку вбити ще й малу дитину.
-Тоди будеш приходити і в ночку, і в днину.(2)
Прийшов мій миленький, став ножі точити,
А миленька, як ласточка, стала са просити: (2)
-Почекай, мій милий, почекай годину,
Нахай піду й погодую ту малу дитину. (2)
-Ту малу дитину будеш годувати,
 Як я й піду до Дунаю ножі полокати. (2)
Пішов до Дунаю ножі полокати,
А сусіди, добрі люди, дали мамці знати.(2)
Приїхала мамка дочку відвідати –
 Лежит дочка на підлозі чорна, як суконка.(2)
-Доня ж, мамі доня, що ж ти наробила,
Що червона твоя кров землю застелила? (2)
-Викопайте яму широку й глібоку,
Поховайте сю дитину коло мене збоку.(2)
Відки сонце сходе, туда не заходе,
Нахай бачу, куда милий щовечера ходе. (2)
Відки сонце сходе, туда не заходе,
А мій милий до дівчини більше не заходе.(2).
Жена убивает мужа, подстрекаемая любовником
Не выявлено
Муж убивает жену, поверив материнским наговорам
Не выявлено
Свекровь превращает невестку в тополь
Не выявлено
ИЗДЕВАТЕЛЬСТВА СВЕКРОВИ НАД НЕВЕСТКОЙ

«ПРОВОЖАЛА МАТИ СИНА У СОЛДАТИ»
 (Записано у Терендяк И.Т. в с.Лимбений Ной в 1997 г.)
«ОЙ В ПОЛЮ БЕРЬОЗА, ОЙ В ПОЛЮ КУДРЯВА»
 (Записано у Иванчик, Горченко,Чеботарь,Бодян в с.Фундурий Ной в 1996 г.)
“ ВИПРОВОДИЛА МАМА СИНА У СОЛДАТИ”
(Записано у Судуряк Н.П. в с.Фундурий Ной в 1996 году)
“ ЧИЯ ТО ДОЛИНА, ЧИЇ ТО ПОКОСИ?”
(Записано у Бодян Э.В. в с.Фундурий Ной в 1996 году)
“ПРОВОЖАЛА СИНА В ДАЛЕКУ ДОРОЖКУ”
 (Записано у Панько М.И. в с.Дану в 1969 году).
“ ОЙ ЧИЄ ТО ЖИТО “
(Записано у Усатенко Т.Б. и М.В.в с.Стурзовка в 1994 году.)
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
 Чия ж то дівчина розпустила коси?
(Последние две строчки куплета повторяются)
Коси розпустила, ні з ким не ходила,
Коси розпустила, ні з ким не ходила,
Козак має жінку, вона полюбила.
Козак має жінку, ще й діточок двоє,
Козак має жінку, ще й діточок двоє,
А моє серденько краєтся надвоє.
Краєтся надвоє, на дві половині,
Краєтся надвоє, на дві половині-
Одна до козака, друга – до дівчини.
Ой провожала мати сина у солдати,
Ой провожала мати сина у солдати,
Молоду невістку – в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала-вижинала,
Жала вона , жала, жала-вижинала,
 Та й посеред поля топольою стала.
Вернувса син до хати:
-Здрастуй, рідна мати.
Вернувса син до хати:
-Здрастуй, рідна мати,
 Де моя дружина,
Що не йде встрічати?
Ой не питайса, сину, за твою дружину,
 Ой не питайса, сину, за твою дружину,
Бери топора, рубай тополину.
Як ударив перший, вона са схілила,
Як ударив перший, вона са схілила.
Вдарив другий-третий – вона завгорила:
-Не рубай, козаче, я твоя дружина,
Не рубай, козаче, я твоя дружина,
А в зеленім листі спит твоя дитина.

Свекровь заставляет невестку прясть заколдованной куделью
Не выявлено
Отравляя невестку, свекровь губит и сына
Не выявлено

Свекровь приготовила отраву для невестки, а отравляется сын, Умирая, раздает добро родным.
Не выявлено
Свекровь подстрекает сына бить невестку, что приводит к убийству
Не выявлено
Мать потворствует мелким проделкам сына, что приводит к убийству им жены
Не выявлено
Невестка топит свекровь
Не выявлено
Взаимоотношения невесток и сестер мужа
Не выявлено
МАТЬ И ВЗРОСЛЫЕ СЫНОВЬЯ И ДОЧЕРИ
Мать и дочь-утопленница
Не выявлено
В разлуке с семьей девушка помирает с горя
Не выявлено
Замужняя дочь пташкой навещает свою семью («Дочка-пташка»)
“ВІДДАВАЛА МАМА ДОЧКУ”
 (Записано у Ротарь Е.А. в с. Петруня в 1995 году.)
Віддавала мама дочку
Та й на чужу стороночку.
Та як віддавала, та й наповідала:
-Не йди, дочко, додомочку.
(Последние две строчки каждого куплета повторяются).
Дочка мамці не стерпіла
Та й до году прилетіла,
Перекинулася сивою зозулькой
Та й в вишньовім саду сіла.
Та й в вишньовім саду сіла,
 Та й начала йа й кувати:
-Ой почуєш, мати, ой почуєш, мати,
Ой почуєш, рідний брате.
Мамка ж по городі ходе,
Тонкий рушник в руках носе,
Стала й роздумала,що дочку віддала,
Й облили йї дрібні сльози.
Та як вийшов і братїї Вийшов йа з нової хати:-Ой гила, гила, ти, зозулька й сива, Бо й тут тобі не кувати.
Як вийшла йа й мати,
Вийшла із нової хати:
-Ох це – твоя сестра, а моя й дочка,
Кличмо ми її до хати.
-Я не прийшла їсти й пити,
Лиш косариків наймити,
Щоб вони скосили гори й долини,
Щоб було видко до родини.

Вариант: записан у Лупашко М.Д. в с. Дану в 1972 году
“ТЕЧЕ РІЧЕНЬКА НЕВЕЛИКАЯ”
(Записано у Руснака В.Н. в с.Дану в 1972 году.)

-Тече річенька й невеликая,
Я йї перескочу,
Та й віддай ня, мати, та й віддай ня, мати,
За кого я схочу.
 (Две последние строчки каждого куплета повторяются)
Мати віддавала та й наповідала:
-Не йди додомочку.
Мати віддавала та й наповідала:
-Не йди додомочку.
Ой терпіла год, ой терпіла два,
Третий не стерпіла –
Перекинуласа в сиву зозульочку,
До роду злетіла.
Куди я летіла, гилячку ломала,
На камені стала.
Зачала й кувати, жалю додавати
Усій своїй родині.
Старшая й сестра сидит край стола,
Рушник вишиває,
А найменчій брат на порозі став,
Ружо заряжає.
-Позволь мені, мати,
Позволь мені, мати,
Цу зазулю вбити.
 Бо вона кує, жалю додає,
Горе мені жити.
Не позволю, синку,
Не позволю, синку.
Цу зазулю вбити,
Бо цій зазульці, як нашій дочці,
На чужині жити.
Тече річенька й невеликая,
Я йї перескочу.
Та й віддай ня, мати,
Та й віддай ня, мати,
 За кого я схочу.

“ТЕЧЕ РІЧЕНЬКА НЕВЕЛИЧЕНЬКА”
(Записано у Терендяк Н.Т. в с. Лимбений Ной в 1997 г.)
“МАЛА МАТИ ЇДНУ ДОЧКУ”
(Записано у Агней М.Н. в с. Стурзовка в 1994 году)
“МАЛА МАТИ ЇДНУ ДОЧКУ”
(Записано у Косерик М.Г. в с. Стурзовка в 1994 году.)
Мала мати їдну дочку
Та й віддала в стороночку.
Та й як віддавала, та й напоминала:
-Не йди, дочко, дудомочку.
(Две последние строчки каждого куплета повторяются)
Дочка мамці не стерпіла,
Та й до году прилетіла.
Перекинуласа в сиву зазулину
 Та й в вишньовім саду сіла.
Та й начала кувати,
Тонкий голос витягати:
-Чи ти чуєш, мамко, чи ти чуєш, любко?
Ще й почуєш, рідна мати.
Мати з хати виїходе,
Білий рушничок виносе.
Стала, нагадала, шо дочку віддала,
Та й вбілляли дрімні сльози.
-Чи я ж тобі, моя мати,
 Хліба й соли переїла,
Шо ж ти мене дала, світа зав`язала,
 За кого я й не схотіла?

“МАЛА МАТИ ЄДНУ ДОЧКУ”
 (Записано у Кислого А.Я. в с.Стурзовка в 1994 году.)
“ОЙ ТАМ ТЕРНЬОМ, ТЕРНЬОМ”
(Записано у Панько Е.М., Баланюка К.И. и Руснак Л.Ф.в с. Дану в 1969 году.)
Ой там терньом, терньом, ще й терниною,
Як я була в батька ще й детиною.(2)
Як я підросла, від батька пішла,
Та й вже моя стежечка терньом заросла.(2)
Ой возму я барду, терня посічу
Та й до свого батька крильми полечу.(2)
Ой летіла-впала в вишневім саду
На ту черешеньку, шо в крайнім ряду.(2)
А там старий-старий по подвіррю ходе,
До свої старушкі стиха він говоре: (2)
-Ой ти, стара-стара, ходи-но сюда,
 Ой у нашім саді й нова новина.(2)
-Ой ти, старий-старий, то не новина,
Тото наша дочка в гості та й прийшла.(2)
-Як то наша дочка, просим йї до хати,
А як зазулечка – най йде в сад кувати.

“ ТЕЧЕ РІЧЕЧКА НЕВЕЛИЧЕЧКА”
(Записано у Чеботарь, Бодян, Коленко в с.Фундурий Ной в 1996 году)
Женщина пускает цветок мальвы к матери (сестре, брату) – весть про свою горькую жизнь
“ОЙ ПІДУ Я В ЛІС ПО ДРОВА”
(Записано у Кадельник О.Ф. и Панько Е.М. в 1969 году.).
“ОЙ З-ЗА ГОРИ СОКІЛ ВИЛІТАЄ”
(Записано у Кислого А.Я. в с. Стурзовка в 1994 году).

Мать не узнает свою дочь, у которой умер муж
Не выявлено
Мать ищет сына, спрашивает о нем у солнца, месяца, звезды
Не выявлено
Сын тонет
Не выявлено
Мать просит людей спасти утопающего сына
Не выявлено
Оплакивание кукушками (ласточками), матерью, сестрою и женою (“Стрела”)
Не выявлено
Сын из тюрьмы просит мать выкупить его
Не выявлено
И ОСТАЛЬНЫЕ СЮЖЕТЫ ЭТОГО РАЗДЕЛА НЕ ВЫЯВЛЕНЫ

Мать запрещает сыну взять вдову и за непослушание заклинает его
СТЫЧКИ НЕПОСЛУШНЫХ СЫНОВЕЙ И ДОЧЕК С РОДИТЕЛЯМИ
“ОЙ ЗА ЛУГОМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ”
 (Записано у Кадельник О.Ф. в с.Дану в 1970 году)
Вариант: записан у Кислого А.Я. в с.Стурзовка в 1994 году.
Ой за лугом зелененьким (Каждая строчка повторяется)
Брала вдова льон дрімненький.
Брала й брала, й добирала,
Тонкій голос витягaла.
Ой там Василь сіно косе,
Тонкій голос переносе.
Та й бросив косу на покосі,
А сам пішов дудомочку.
А сам пішов дудомочку,
Склонив на стіл головочку.
Вийшла мати са питати:
-Чого сидиш та й думаєш?
Чого сидиш та й думаєш?
Чого не п`еш, не гуляєш?
-Позволь, мати, вдову взяти,
Тоді будем пить- гуляти.
-Не дозволю вдову взяти,
Вдова вміє чарувати.
Зчарувала мужа й свого –
Причарує сина мого.
ПО-ПІД ГАЄМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ”
(Записано у Терендяк Н.Т. в с.Лимбений Ной в 1996 году).
Мать отравляет сына, хотевшего жениться без ее согласия
Не выявлено
Мать (отец) прогоняет непослушного сына из дому
“ ЧОРНА ХМАРА КОЛОТИТЬСЯ”
(Записано у Агней М.Н. в с.Стурзовка в 1994 году.)
Чорна хмара колотитса,
Батько з сином росходитса.
(Каждая вторая строчка повторяется)
-Іди, сину, ти від мене,
Через тебе сварка в мене.
Вийшов Ваня за ворота,
Та й сів собі, як сирота.
Прийшла мати, са питає
:-Куда ж, Ваня, збираєшса?
-Вам же, мати, не питати,
Сказав батько са забрати.
Вийшла сестра, питаєтса:
-Куда, Ваня, збираєшса?
-Ой ти, сестро, ти май менша,
 Ти май ближча коло серця.
Возми, сестро, жита жменю,
Розсій, сестро, по кременю.
Коли, сестро, жито зійде,
Тоди братчик в гості прийде.
Нема жита та й не сходу,
Нема брата тай не роду.
Нема жита – мушка з`їла,
Нема брата – куля вбила.

ЧОРНІ ХМАРИ КОЛОТЯТСА”
(Записано у Кислого А.Я. в с. Стурзовка в 1994 году.)
Родители прогоняют сына из-за нелюбимой невестки
Не выявлено
Сын оставляет семью из-за злого отчима
Не выявлено
Смерть сына, оставившего без согласия родителей семью
Не выявлено
Сын прогоняет мать и за это расплачивается
“ТУМАН ЯРОМ НАЛЯГАЄ”
 (Записано у Дикой Л.С. в с.Каменкуца в 1995 году)
“ТУМАН ЯРОМ НАЛЯГАЄ“
 (Записано у Петелки О.Я. в г. Глодень в 1993 году)
“ЧОГО ХЛІБ НЕ РОДЕ?”
(Записали Мроненко Я.П. и Панько В.Д. у Епурь В.Г. в с.Дану в 1978 году.)
Чого хліб не роде,
Чого хліб не роде?
 Бо син маму відгоне.
-Мамо ж моя, мамо,
Йди ти від мене,
Бо дорогії гості у мене.
Дорогі гості маю
Та вбрані у шовковині,
 А ти ходиш в пірваній спідничині.
Ой пішла мати польом блукати,
Пішла мати польом блукати.
Вона польом блукала,
Плакала-ридала, плакала-ридала.
Як дійшла до броду,
Там дочка брала воду,
Там дочка брала воду.
Як дочка й воду брала,
Мамкі і са налякала,
Мамкі і са налякала.
-Ой мамко моя, мамко,
Як же суда са добрала,
Як же суда са добрала?
І чо ж до мене прийшла?
Бо я лихого мужа маю,
Буде обох бити, добре знаю.
Ой я, дочко, буду вам догоджяти,
Дрімні діти буду вам годувати.
-Ой я, дочко, буду вам догоджяти,
Дрімні діти буду вам годувати.
Йа й мамка не сіла,
А син здогоняє,
Мамку здогоняє...
 Мамка з сином са розпрощала,
А у дочки на руках сконала.
СЕМЕЙНЫЕ ВЗАИМООТНОШЕНИЯ МЕЖДУ БРАТЬЯМИ И СЕСТРАМИ
Не выявлено
ОТЗВУКИ СОЦИАЛЬНОГО НЕРАВЕНСТВА В ОТНОШЕНИЯХ БРАТЬЕВ И СЕСТЕР
“ЧОРНА РИЛЛЯ ЙА Й ОРАНА”
(Записано у Банарь Е.Г. в с.Петруня в 1995 году.)
Чорна рилля йа й орана,
На ній рожа червонява.(2)
Чо то поле так не роде,
Брат до сестри не говоре.(2)
 Маю брата на помості,
Та й поїду до него в гості.(2)
 Сестра в ограду заїхає,
Брат до хати се проходжає.(2)
Брат до хати се проходжає,
 Та в віконце поглядає.(2)
-Запри, жінко, хліб з стола,
Пріїхала сестра в гості.(2)
Се се сестра як учула,
Назад коня завернула.(2)
-Не прийшла-м, брате,
 До тебе обідати,
Прийшла-м тебе навідати. (2)
 Прийшла-м тебе навідати,
Твоїм дітям подарунки дати.
Шобі знали-пам`ятали,
Шо за тьотю вони мали.(2)

“МАЮ БРАТА НА ПОМОСТІ”
 (Записано у Гуцу М.Г. и Гелич Е.Г. в с.Петруня в 1995 году.)
Маю брата на помості
Та й поїду до него в гості (2)
Сестра в ограду заїхає,
Брат по хаті се проходжає.
Брат по хаті се проходжає,
Та в віконце поглядає.
(И далее текст аналогичен тексту “Чорна рилля йа й орана”.)

“ОЙ У ЛІСІ ПІД СОСНОЮ”
(Записано у Панько Е.М. и Панько В.И. в с.Дану в 1970 году.)
Ой у лісі під сосною
 Сидит братчик йа з сестрою.
(Каждый куплет повторяется).
Сестра шиє й вишиває,
 Дрімні сльози проліває.
-Чо ж ти, сестро, тілко плачеш,
Шо за добро в мене хочеш?
-Тубі дали штири воли,
Штири воли, як соколи,
Мені дали голку й нитку,
 Шоб я шила й вішивала.
Шоб я шила й вишивала,
Дрімні діти годувала.
Дрімні діти й годувала,
Доімні сльози й проливала.

“ОЙ У ЛІСІ ПІД СОСНОЮ”
(Записано у Продана Н.К. в с.Дану в 1994 году.)
Этот вариант представляет собой сплав предыду щей баллады с балладой “Маю брата на помості”. После слов “Дрібні сльози проливала” в нем следуют строки:
-Їдна мати нас родила,
Та не їднако поділила.
После слов “Дрімні діти годувала”:
-Приідь, сестро, та й до мене,
Половину добра вділю.
Сестра коня та й не мала,
 У сосідочки нанімала.
У сосідочки нанімала
 Та й до брата поїхала.
-Запряч, жінко, цей хліб з стола,
Бо їде до нас сестра.
Сестра це як учула –
Назад коні повернула:
-Не пряч, брате, хлібчік з стола,
Не прийшла тя об.їдати,
А прийшла лиш відвідати,
Шоби наші діти знали,
Шоби в роді не пібралис.

“ОЙ НА ГОРІ ВІТЕР ВІЄ”
(Записано у Панько Е.М. в с.Дану в 1970 году.)
Ой на горі вітер віє (2)
Там удова оре-сіє.
Ой орала й волочила,(2)
Там йї зима захватила.
-Соловею, рідний брате,(2)
Прийми мене зимувати.
-Не прийму, сестро, зимувати –
 Діти будут об.їдати.(2)
-Коли сядеш обідати,
Тоди діти вийдут з хати.(2)
Доки вуйко обідали,
Діти тата та й звідали.(2)
-Вийдіт, тату, вийдіт з гробу –
Тяжко жити коло роду.(2)
Вийдіт, тато, вийдіт з ями –
Тяжко жити мамі з нами.(2)

“СОЛОВЕЮ, РІДНИЙ БРАТЕ”
(Записано у Ротарь Е.А. в с.Петруня в 1995 году.)
-Соловею, рідний брате,(2)
Прийми зиму зимувати.(2)
-Приймив би-м тебе, небого,(2)
Та ти маєш дітей много.(2)
А ти ж маєш дітей много,(2)
Я не маю ні одного. (2)
Соловею, рідний брате,(3)
 Як ти сядеш вечеряти, (3)
 Я віджену дітей з хати.(2)
Поки вуйко повечеряв (2)
Діти тата відвідали (2)
-Встаньте, тату, з цего гробу,(2)
 Тяжко жити коло роду.(2)
Встаньте, тату, з цеї ями,(2)
Тяжко жити нашій мамі.(2)

Сестра-утопленница просит брата не трогать растений, в которые она превратилась
И ОСТАЛЬНЫЕ СЮЖЕТЫ ЭТОЙ ТЕМЫ В ИССЛЕДУЕМОМ РЕГИОНЕНЕ ВЫЯВЛЕНЫ
Смерть матери
Не выявлено
 Страх перед мачехой
Не выявлено

Муж топит жену и приводит мачеху
Не выявлено


Сироты охраняют от птиц золотую росу
Не выявлено

Мачеха отравляет падчерицу
Не выявлено

Мачеха посылает падчерицу по воду,ее загрызают волки
Не выявлено

Отец с мачехой прогоняют детей, а потом просят их вернуться домой
Не выявлено

Сироты жалуются на могиле матери на мачеху
Не выявлено

ИЗДЕВАТЕЛЬСТВА НАД СИРОТАМИ. СИРОТСКАЯ ДОЛЯ
«ЗАШУМІЛИ ГОРИ, ЗАГУДІЛИ РІКІ”
(Записано у Молошаг М.И. в с.Стурзовка в 1994 году)
Зашуміли гори,загуділи рікі,
Йа вмерла мамуня, лишилиса діти.
(Каждая вторая строчка повторяется)
Здибав Бог сирітку на кедровім мості:
-Куди йдеш, сирітко?
–До мамуні в гості.
-Верниса,сирітко, верниса дудому,
Бо далеко зайдеш, мамуні не найдеш.
Ой як йшла сирітка, на ножки пристала,
Як прийшла до гробу, та й над гробом впала.
Як стала плакати, як стала ридати,
Аж мусила мамка з гробу са вбізвати:
-Чи се мого роду, чи се мого плоду,
Шо збудили мене з глібокого гробу?
-Се ж Вашего роду, се ж Вашего плоду,
Вставайте, мамунько, та ідіт дудому.
-Ой не піду,дочко, йди сама дудому,
Та й вгождай мачусі, ворогови свому.
-Вгождала,вгождала, не могла вгодити –
Сорочка не шита, головка не вмита.
Сорочка не шита, головка не вмита,
Я ж така маленька сім раз на день бита.
Дочь просит умершую мать показать дорожку
Не выявлено
СЕМЕЙНЫЕ НЕСЧАСТЬЯ ОТ РАЗБОЙНИЧЕСТВА
Муж-разбойник грабит и убивает родных жены
“НЕ ЖАЛЬ МЕНІ ТАКІ НЕ НА КОГО” (Записано у Касинчук Н.А. в гор.Глодень в 1994 году)
ВЫВОДЫ:
В исследуемом регионе – селах района Глодень Республики Молдова зафиксировано бытование украинских народных баллад семейно-бытовой тематики следующих сюжетных типов:-сватанье сыновей к матери;-проверка супружеской верности;-неожиданная смерть верной жены;-конфликты между женатыми без любви;-супружеская измена;-убийство мужем жены;-издевательства свекрови над невесткой;-“Дочка-пташка”;-стычки непослушных сыновей и дочек с родителями;-социальное неравенство между братьями и сес-трами;-сиротская доля;-семейные несчастья от разбойничества.

В. УНИКАЛЬНЫЕ ЗАПИСИ БАЛЛАД ИССЛЕДУЕМОГО РЕГИОНА

Сравнение сюжетных типов украинских народных баллад семейно-бытовой тематики, известных украинской фольклористике, и записей, произведенных автором в исследуемом регионе, позволяет сделать вывод о том, что что ряд записей, произведенных в селах района Глодень Республики Молдова, носят предположительно уникальный характер, а именно те , которые не соотносятся ни с одним из известных украинской фольклористике сюжетных типов, а , значит, -сами являются образцами сюжетных типов, не упоминающихся в перечне сюжетных типов,известных на Украине. Кроме того, уникальными могут быть также и произведенные автором записи баллад сюжетных типов,известных на Украине, но по каким-то причинам не попавших в поле зрения фольклористов. Конечно, вопрос об уникальности записей требует дополнительного глубокого сравнительного анализа, но факты, свидетельствующие о глубокой консервации произведений украинского народного песенного творчества в условиях многолетнего иноязычного окружения на Севере Респуб-лики Молдова, позволяют предположить, что в этих условиях могут быть зафиксированы уникальные образцы. Об этом, в частности, свидетельствует сравнение названий баллад, известного на Украине сюжетного типа “Муж карает жену за нагулянного в его отсутствие ребенка” с названиями баллад этого же типа, записанных автором в исследуемом регионе:

Названия баллад и вариантов, известных на Украине (“БАЛАДИ” с. с.172-176)
Прийшов милий у рік із дороги
Зацвіла калина при дорозі
Тихо, тихо,гей, на вулиці буде
Ой тиха ж, тиха вуличенька, тиха

Названия баллад и вариантов этого сюжетного типа, записанных автором в селах района Глодень Республики Молдова (Записи автора).
Боже, боже, коли вечір буде?
Над водою явір нахілився
Ой у полю висока й могила
Ой боже мій, ой шо мені буде
Похіливса дуб на дуба

Как видим, общих названий баллад не встречается, а это значит, что записи, произведенные в Молдове, могут быть уникальными. Оставляя этот вопрос открытым, приведем лишь те записи, которые можно считать уникальными в связи с тем, что они не имеют аналогов среди баллад, отнесенных на Украине к обозреваемым сюжетным типам.
Первая из них – “ ШУМІЛА ДІБРОВА ЩЕ Й ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ”, записанная у жителей села Стурзовка Моцак Т.Х.,Гуляка В.Ф.,Гуляк Т.И.Баранюка В.В. в 1994 году:
Шуміла діброва ще й зелений гай,
Зраділа Маруся: “Козаче, лишай”.
Він клявса, боживса, шо любе її
Як місяц на небі ї ясні зорі.
 “Як ти мене любиш шо я й молода –
 Убий свою маму, бо мама стара.”
 “Не убью я маму, бо мама єдна,
Вона мне кормила своїми грудьма.”
Не спав козак ночку ї другу не спав,
На трету ночку серце у мами взяв.
На трету ночку серце у мами взяв,
Вродливі Марусі його показав.
 “Як ти убив маму, шо мама єдна,
Так ти убьєш мене шо я ще й чужа.”
“Марусю, Марусю, я тебе убью,
С-під твого сердечка крови са напью!”
 “Не пий же, козаче, не пий мою кров,
Най люди не знают про нашу любов!”
Обїхав Вкраїну, Россию всю,
Не найшов май краще по на Марусю.
Приїхав дудому да й се до двора:
“Гай вийде, Марусьо,Марусьо моя!”
Ой війшла Маруся засмучена,
Пізнати по личку шо заручена.
 “Маруся,Маруся,Маруся моя,
А хо тобі позволив заручитиса?”
 “А в мене є братчік ще й менша сестра,
Вони мні позволи заручитиса.”
 “Маруся,Маруся,Маруся моя,
А хто ж тобі позволив віддаватиса?”
 “А в мене є батько ще й мати єдна,
Вони мні позволи віддаватиса!”
Оставляя в стороне проблемы художественности и эстетичности этого произведения, отметим его бытование в исследуемом регионе среди простых людей в конце ХХ века и то, что оно представляет собой балладу неизвестного сюжетного типа: «Сын, подстрекаемый любовницей, убивает свою мать»
Другая баллада «ОЙ ТАМ В ПОЛЮ КЕРНЕЧЕНЬКА» записана в селе Дану у Цысарь В.Г. в 1970 году:
Ой там в полю кернеченька, кругом неї травиченька.
Там дівчина води брала та й з козаком розмовляла:
“Ой козаче, козаченько, сватай мене, молоденьку”.
“Як би тебе та й сватати – маєш брата – буде бити.
Зчаруй брата рідненького – будеш мати миленького”.
“ Як би знала я ті чари, я би-м його зчарувала”.
“Ой там в лісі йа в рівочку та там росте калиночка.
На калині на гайочку сидит звита гадиночка.
 Її клади ж на коновочку гадині під головочку.
Най натече яду того, та й зчаруєш брата свого”.
Вітер віє, сонце пече, а гадині з рота тече.
Брат до сестри з дарочками, сестра до брата – з чарочками.
” А на, брате, й сего пива шо-м сама йго наробила”.
“ Шо це, сестро, та й за пиво, шо за серце так схватило?”
“ Їде, брате, в сад проспати, може тобі легше стати”.
Пійшов братчік в сад проспати, вже три дня йго не видати.
 “Мой козаче, козаченько, сватай мене молоденьку”.
 “Як же тебе та й сватати, як ти знаєш чарувати?
Зчарувала брата свого, та й зчаруєш мене молодого...”
Вибирала дівчиночка, та й вибрала собі жебра.
 Жебра ходе – хліба просе, а дівчина торбу носе.
Шо запросе – кладе в торбу, а дівчину – раз-два – в морду.
Приведенная баллада представляет собой неизвестный сюжетный тип: «Девушка, подстрекаемая козаком , отравляет своего брата».
Следующее произведение такого рода – «В ЦАРЯ МОЛОДОГО ДВІ ДОЧЕРІ РОДНІ”, записанная у Панько М.И. в селе Дану в 1995 году:
В царя молодого дві дочері родні,
Старшая сумная як ночка тьомна,
А меньша весела, як розовий цвіт,
А меньша весела як розовий цвіт.
 А старша меньшую підговорює:
“ Підем ми, сестрица, на сині моря,
Підем та й посмотрим як грає вода”.
А старша меньшую в море бросила.
А старша меньшую в море бросила.
А меньша скрічала: “Ратуй мне, сестра,
Я дам тобі колечко від свого жениха,
Я дам тобі колечко від свого жениха”.
“ Не надо колечка від твого жениха,
Даст бог – захлинешса та й буде все моє.
Даст бог захлинешса та й буде все моє!”
Эта баллада представляет собой сюжетный тип: «Старшая сестра из ревности топит свою меньшую сестру в море».
Представляет интерес баллада «СТОЇТ ЯВІР НАД ВОДОЮ”, записанная у Панько М.И. в селе Дану в 1995 году, опубликованная в книге « В земле наши корни», стр.стр.319-320. Милый уходит в солдаты. За ним едут братья, предлагают вернуться, говорят, что умирает отец.Он отказывается – не пускает царь. За ним опять приходят – умирает мать.Он не возвращается. В третий раз братья догоняют его – умерла милая. Он вернулся и оплакивает ее . Подобный сюжет в украинских балладах семейно-бытовой тематики отсутствует. Если он не зафиксирован среди баллад рекрутского содержания, то эту запись тоже можно было бы считать уникальной.
Стоїт явір над водою, зверху нахіливса,
 Сидит милий йа з милою, тяжко зажуривса.(2)
-Не хілиса, явір, в воду, бо ще зелененький,
Не журиса ти, мій милий, бо ще й молоденький.(2)
-Якже ж мені не хилитца? Вітер пригинає,
Якже ж мені не журитца? В солдати забирают.(2)
Та й поїхав молодий хлопец за першой горою.
За ним, за ним два-три браття:-Верниса й дудому.(2)
Ой вертайса, ти наш братчик, бо мати вмирає!-
Най вмирає, най конає – цар нас не пускає.(2)
Та й поїхав молодий хлопец за другой горою,
За ним, за ним два-три браття:-Вертайса й дудому.(2)
Ой верниса ти, наш братчик, бо батько вмирає!
Най вмирає, най конає – цар нас не пускає.(2)
Та й поїхав молодий хлопец за третой горою.
За ним, за ним два-три браття: -Вертайса дудому.
Ой вертайса ти,наш братчик, бо мила конає!
-Най не конає, най не вмирає – цар нас розпускає.(2)
Та й вернувса молодий хлопец, став він на порозі,
А його милу спорядили, на лавку поклали. (2)
-Ножки мої, ножки, чо ви такі стали ?
 Як я вчера виїхав, вони мне провожали.(2)
Ручки мої тонесеннькі, чо ви такі стали?
Як я вчера виїхав, вони все обіймали.
Губи мої тонесенькі, чо ви такі стали?
Як я вчера виїхав, вони мне цюлювали.(2)
Очи мої чорнесенькі, чо ви такі стали?
Як я вчера виїхав, вони ще та й плакали.(2)
Брови мої тонесенькі, чо ви такі стали?
Як я вчера виїхав, а ви іще моргали.(2)

Уникальной записью можно считать балладу «МАЛА МАТИ, МАЛА СВІКРЕНЬКУ СТАРУ», записанную у Кислого А.Я. в селе Стурзовка в 1994 году:
Мала мати, мала свікреньку стару,
Посилала жати в неділю святу.
Та як посилала, та й наказувала,
Щоби-с, Ганю, жала не са підоймала.
Ганя жала й жала, не са підоймала,
Закім в чорні вочі роса їй не впала.
А як роса впала, та й са підоймила,
Та й са підоймила, та й заговорила.
Що вже сонце низько, додому не близько.
 Що вже сонце низько, додому не близько.
Пішла Ганя, пішла, пішла та й додому
Пішла та й додому прямо на вобору.
Прямо на вобору доїти коров,
Прямо на вобору доїти й коров.
Першу я здоїла, під п*яту сідала,
Під п*яту сідала, за дитя й згадала.
Пійшла Ганя, пійшла темними лісами,
Темними лісами до рідної мами.
-Дай же, мати, ниж дуже гостренький,
Най витягну терень з своїх білих ніг.
Та дала мати ніж дуже гостренький,
Запихала в серце, тілко він їй вліз.
Запихала в серце, тілко він їй вліз.
Эта баллада представляет собой сюжетный тип: «Невестка кончает жизнь самоубийством из-за свекрови».

Представляет собой интерес баллада «ТУМАН ЯРОМ - ДОЛИНОЮ» записанная в селе Дану у Панько Е.М. в 1978 году.
Туман яром - долиною, Там їде вдова й з дитиною (2)
Та й здибає два - три браття, А всі три вони гайдамаки (2)
Один - Іван, другий - Штефан, Третий - Дьордій, первий злодій (2)
Іван каже: - Вбиймо вдову! Штефан каже: - Ще й дитину (2)
Дьордій каже: - Вбиймо вдову,
 А дитиночку і возьмим, зробим її колисочку (2)
Зробим її колисочку, Та й причепим на липочку (2)
Буде вітер провівати, Мале дітя колисати (2)
Й буде дощик накрапати (2)
Мале дітя бде купати.
Буде листя обпадати,
 Мале дітя вповивати (2)
Будут пташки щебетати
 Мале дітя забавляти (2)
(Записали Мироненко Я.П. и Панько В.Д.)
Эта баллада представляет собой сюжетный тип: «Разбойники намереваются убить вдову с ребенком и размышляют о том, как им поступить.»
 Дальнейшее изучение баллад исследуемого региона может носить более целенаправленный характер. Для этого необходим дополнительный поиск произведений сюжетных типов, не представленных здесь, более детальный анализ имеющегося фольклорного материала.

3. МНОГОВАРИАНТНЫЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ

В народном песенном творчестве можно заметить две составные части, две грани. Первая – это творчество созидания произведений ( поэтическое, композиторское). Вторая – творчество исполнения произведений (артистическое, исполнительское). И автор, и исполнитель произведений народного творчества – народ. Если в авторском произведении (роман, повесть, песня, рассказ) и содержание, и форма обычно неизменны и охраняются авторским правом, то в произведении фольклорном, в зависимости от жанра, традиций, манеры исполнения и других обстоятельств они нередко изменяются. Одна и та же песня в разных селах или у разных исполнителей в одном селе может содержать в себе отличающиеся строки, слова, припевы, куплеты, а то и несколько куплетов. В таком случае мы будем иметь дело с вариантами одного и того же произведения.
Причинами многовариантности фольклорного произведения могут быть следующие:
1.Устная форма бытования, при которой некоторые детали могут быть упущены или видоизменены исполнителем.
 2.Творческий характер исполнения, благодаря которому наиболее талантливые исполнители могут добавить в услышанный ими текст свои фрагменты, детали, нюансы.
3.Связь произведений устного народного творчества с действительностью, в результате которой могут возникнуть новые детали, фрагменты, нюансы, а также подражания и пародии.
Целый ряд украинских народных песен и баллад, бытующих среди украинцев исследуемого региона Севера Республики Молдова имеют варианты. К примеру, у баллады об убийстве мужем своей жены из-за нагулянного в его отсутствие ребенка мы зафик-сировали 4 варианта. Песня о бедной сестре, ожидающей брата на Рождество имеет варианты:
1.Браття ж моі соколята.
2.Пейте, люди, горівочку.
3.Ой піду я, піду.
Песня о молодом козаке, переночевавшем у дивчины и проспавшем поход, имеет такие варианты:
1.Всім козакам була переміна.
 2.Ой в лузі калина стояла.
3.Ой у полю хатина стояла.
Имеет варианты “Маланка”, бытующая в селах района Глодень ( Подробнее об этом см.Виктор Панько Песенный фольклор украинцев Северв Республики Молдова.Обрядовая и ритуальная поэзия. ). Варианты одной и той же народной песни могут отличаться:
-мелодией,
-припевом,
-одним или несколькими словами
-строкой,
-двумя или более строками,
-куплетом,
-двумя или более куплетами,
-полностью отличаться текстом (пародия).
Отличие вариантов между собой можно фиксировать, введя понятие «Степень различия вариантов».
При незначительных отличиях эта степень будет НИЗКОЙ, при существенных – ВЫСОКОЙ.
 Детальному изучению вариантов может способствовать предложенный автором метод дополняющего конструирования оригинала (архетипа), который включает в себя:
1.Сбор вариантов,
2.Анализ вариантов,
3.Синтез вариантов,
 4.Конструирование наиболее полного текста на основе собранных вариантов, 5.Комментирование полученного текста. (В предыдущей книге мы проанализировали таким образом шесть вариантов «Маланки». См. Виктор Панько. Песенный фольклор украинцев Северв Республики Молдова. Обрядовая и ритуальная поэзия.). Проиллюстрировать применение метода дополняющего конструирования оригинала(архетипа) можно на примере вариантов песни “Підем, браття, в вишневий садок”.
 1.СБОР ВАРИАНТОВ
Для анализа взяты варианты , собранные автором в исследуемом регионе: 1.«Підем, браття, в вишневий садок”, записанный у Руснака В.Н. в с.Дану в 1972 году.
2.“Дуб на дуба похілилися”, записаннный у Казимира И.И. в селе Яблоана в 1994 году.
3.“По-над воду, по-над тиху й воду”, записанный в с.Дану у Панько М.И. в 1995 году.
2. АНАЛИЗ ВАРИАНТОВ
Перед нами тексты вариантов высокой степени различия. Песня “Підем, браття, в вишневий садок” в 1950-60-е г.г. традиционно исполнялась хором во время проводов в армию.
Текст варианта 1
Підем, браття, в вишневий садок,
Наломаєм черешневих палок.
Будем, браття, вимірятиса,
 Котрий буде забиратиса.
Первий каже: “ Я не йду, я не йду –
Маю жінку молоду, молоду”.
Другий каже: “ Я не йду, я не йду –
 Маю дітей дрібноту-дрібноту”.
Третий каже: “Я піду, я піду –
Сам холостой, неженатий хожу”.

К анализу текста 1:
Обращение одного из братьев к другим братьям с предложением наломать палок для жребия. (Палочку меряют шириной ладони. Чья рука оказывается верхней, удерживающей палку в кулаке, тому выпадает жребий)  Кому выпал жребий – тому уходить. Куда ему уходить – из текста неясно. Из контекста понятно – в армию, так как песня исполняется во время проводов в армию. Два брата отказваются: у одного – жена, у другого – дети. Третий – холостой – соглашается идти.
Текст варианта 2
Дуб на дуба похілилиса,
Рідні браття посварилиса.
- Гайда, браття, не сваримоса,
 Йдем до корчми, помиримоса.
 Підем, браття, в вишневий садок,
Нарубаєм черешневих палок.
Будем, браття, вимерятиса,
Кому прийде забиратиса.
Перший каже: “Я не йду, я не йду –
Маю діти дрібноту-дрібноту”.
Другий каже: “ Я не йду, я не йду –
 Маю жінку молоду, молоду”.
Третий каже:” А я йду, а я йду –
Бо я роду не маю, не маю.
Нема роду, лиш я сам, лиш я сам
Та й погану жінку взяв, жінку взяв”.
“Прослужив я три года, три года,
Заробив я три рубля, три рубля...”
К анализу текста 2:
Первые четыре строки говорят о ссоре между братьями.Их нет в тексте 1. Причина ссоры – невыясненность вопроса о том, кому идти в армию.Далее идет предложение помириться и выбрать жребий, полностью повторяется текст 1, но поменяны местами строки о детях и жене.Слова “холостой,неженатий хожу” заменены словами “ бо я роду не маю, не маю”. После поглощения первого текста идут слова о том, что брат взял некрасивую жену и пойдет служить ( с горя?). Последние две строчки текста не касаются темы, а относятся уже к окончанию трехгодичной службы, причем являются “блуждающими”, так как встречаются и в других песнях, необязательно об армейской службе.
Замечания.
Первые четыре строчки пригодны для конструирования оригинала (архетипа).Замена местами строк в данном случае существенного значения не имеет, как и замена слов “холостой,неженатий”.Предпоследние две строки дают другую мотивировку поступку.Последние две строки – лишние по смыслу и по теме.
Текст варианта 3
По-над воду, по-над тиху й воду
Ой там їде офіцер на коню,
Та й там їде офіцер на коню.
Ой він їде, розїжжаєтса
Та й в бомагу подивляєтса.
 В тій бомазі написано,
Написано-нарісовано,
На трьох братів споминовано.
“Підем, браття, йа в лісок,йа в лісок,
Нарубаєм черешньових палок.
Будем, браття, й вимерятиса
Котрий буде забиратиса”.
Перший каже:”Ой не йду, ой не йду –
Маю дітей дрібноту-дрібноту”.
 Другий каже: “Я не йду, я не йду –
Маю жінку й молоду, й молоду”.
Меншій каже:” А я йду, я піду –
Сам холостой, неженатий сижу”.
Мати каже:” Стань, синку, на годинку-на дві,
Най змию я головочку тобі”.
 “Мийте, мамко, ви собі та й дочки,
Мені змиют мартовиє дощі
Та й розчешут теренові корчі.”
К анализу текста 3
Первые 8 строк пригодны для оригинала (архетипа). Середина представляет собой текст 1. Последние 5 строк пригодны для оригинала(архетипа).
3. СИНТЕЗ ВАРИАНТОВ
Анализ показал, что текст 1 входит, как составная часть, в тексты 2 и 3, причем, не в начало, а в середину этих текстов.Значит, начинать текст оригинала(архетипа) нужно не с него.Логично начать картиной “офицер на коню”, продолжить –“дуб на дуба похилилиса”,-затем поместить текст 1 и закончить последними строками текста 3.
КОНСТРУИРОВАНИЕ ТЕКСТА ОРИГИНАЛА(АРХЕТИПА)
Мотивированное конструирование дает нам следующий текст.
Выбор названия предпочтителен традиционный – по первой строке.
ТЕКСТ ОРГИНАЛА(АРХЕТИПА):
ПО-НАД ВОДУ, ПО-НАД ТИХУ Й ВОДУ
По-над воду, по-над тиху й воду
Ой там їде офіцер на коню.
Ой він їде, розїжжаєтса
Та й в бомагу подивляєтса.
В тій бомазі написано,
Написано й нарісовано,
На трьох братів споминовано.
Дуб на дуба похілилиса,
Рідні браття посварилиса.
 “Гайда, браття, не сваримоса,
Йдем до корчми помиримоса.
 Підем, браття, в вишневий садок,
Нарубаєм черешневих палок.
Будем, браття, вимерятиса
Кому прийде забиратиса.
Перший каже:”Ой не йду, ой не йду –
Маю дітей дрібноту-дрібноту”.
Другий каже: “ Я й не йду, я й не йду –
Маю жінку й молоду, й молоду”.
Менший каже: “А я йду, я піду –
Сам холостий, неженатий хожу”.
 Мати каже: “Стань, синку, на годинку –на дві
Най змию я головочку тобі”.
“Мийте, мамко, ви собі та й дочкі,
Мені змиют мартовиє дощі
Та й розчешут теренові корчі”
4. КОММЕНТИРОВАНИЕ ТЕКСТА ОРИГИНАЛА (АРХЕТИПА)
Методом дополняющего конструирования мы получили новое произведенике, пока не существующее в природе, выдуманное, абстрактное. Оно не только сохранило художественные особенности каждого из вариантов, но и получило композиционную завершенность.
«Сводный» вариант помогает лучше понять, чем каждый из трех в отдельности:
- что,судя по этой песне, рекрутов когда-то набирали не поименно, а подушно, из семьи;
-что семья отдавала тех, чье отсутствие для нее было менее ощутимым, обычно это были неженатые юноши;
-что неженатые понимали это и соглашались идти в армию;
-что нередко во время набора рекрутов происходили ссоры между братьями;
-что, даже у идущих в армию по желанию ,прощание иногда оставляло в их душе неприятный осадок, чувство обиды (рекрут не хочет оставаться помыть голову).
Приведенный пример свидетельствует о том, что исследование вариантов и воссоздание наиболее полного из них на основе всех имеющихся дает нам воз-можность в ряде случаев по-новому взглянуть на содержание, форму и композицию произведения, глубже понять его.

УКРАИНСКИЕ НАРОДНЫЕ ПЕСНИ И БАЛЛАДЫ ИССЛЕДУЕМОГО РЕГИОНА, ИМЕЮЩИЕ ВАРИАНТЫ

1.А у сусіди хата біла У сусіда хата біла
2.А хто бачів, а хто чув
Баба діда била, била
Горівочка з котелю
3.А хто хоче горе знати (1) и (2)
4.Била ж мене мама сночи
Тече вода каламутна
Тече річка каламутна
5.Била ж мене мати зранку
Ой калина не верба
6.Била ж мене мати березовим прутом
Червона калина білим цвітом цвила
7.Боже, боже, коли вечір буде
Над водою явір нахіливса
Ой у полю висока й могила
Похіливса дуб на дуба
8.Браття ж мої соколята
Пейте, люди, горівочку
Ой піду я, піду (1) и (2)
9.Вербо, вербо
Виорю нивку й засію ганеш
10.Віддавала мама дочку (1) и (2)
Тече річенька невеликая (1), (2) и (3)
Мала мати їдну дочку
11.Віддала мене мати на чужу сторону (1) и (2)
Мала мати мене їдну (1) и (2)
Ох ти мамко моя, а я дочка твоя
12.Від понеділка до понеділка
Ой куме, куме, добра гурівка
13.Випроводила мама сина у солдати
Ой чиє то жито
Провожала сина в далеку дорожку
Чия то долина, чиї то покоси
14.Всім козакам була переміна
Їхав козак з далекої країни
Ой в лузі калина стояла
Ой у полю хатина стояла
15.Гнутса верби по-над греблі
Шумлят верби в кінці греблі
16.Горівочка з кукілю
Ой гурівка з кукілю
17.Горіше, горяяяяіше, горіхове листя
Ой в лісі, в лісі під дубиною (1) и (2)
Ой там в лісочку, там під дубиною
18.Два городи обробила
Мене мати так любила
19.Дуб на дуба похілилиса
Підем, браття в вишневий садок
По-над воду, по-над тиху й воду
20.Їдну ж мене батько мав Ой у полю вешний сад
21.За горою, за рікою
Чорна хмара папірова
22.За горою качки квачуть
За городом качки пливуть
23.Задумала вража баба
Захотіла стара баба та й забогатіти
24.Зайди, зайди, ясний місяц (1) и (2)
Перекройся, місяченьку (1) и (2)
25.Зашумів лісок
Ой зашумів гай
26.Звіяласа шура-бура
Ой там в лісі чути слуху
Ой шо ж то за шум учинивса
27.Зрубав лісник зеленого дуба
Як би в лісі гриби не родили
Молода й кудрява
28.Іванку ти, Іванку
Ой чорна я все чорна
29.Йду дудому та й валюса
Ой я п,яна та й валюса
Ой піду я та й утоплюса
30.І сюди гора, і туди гора
Ой відсе й гора (1) и (2)
Ой в полю верба
31.Їхав чумак, їхав
Ой ходив чумак
32.Калина
Ой калина ти, дівчина
33.Коло млина, коло млина (1), (2) , (3)
Коло млина кремінного
34.Копав, копав кернеченьку
Розпрягайте, хлопці, коні
35.Копав, копав кернеченьку (1) и (2)
36.Куда їдеш, мой Іване
Поїхала баба в ліс
37.Лети ж, лети, сивий орел
Чобан вівці розкорняє
38.Маріє, Маріє, чо ти гаєм блудиш
Чо ти гаєм ходиш
39.Маю брата на помості
Ой у лісі під сосною (2)
Чорна рилля йа й орана
40.Нагадав чоловік шо жінці робити
Ой нікому так не добре як наші невістці
41.На горі є сосна
Їхали козаки із Дону дудому
42.Наступає чорна хмара, наступає сина
Наступила чорна хмара
43.Ой був такий чоловік шо любив гурівку
Та був собі чоловік
Ой не добре тому шо він п,є гурівку
44.Ой валитса та керница шо я її викопав
Ой у полю три тополя
Ой не було та й не буде шоб я була за тобой
Ой не спитса не дримитса
Гиля, гиля, сиві гуси
Чия то то хата скраю
45.Ой вечір пізненький
 Ой п,яна я, п,яна
46.Ой вийду я й на гору
Соловею рябенький
47.Ой вийду я на ту гору
Ой піду я на ту гору
48.Ой в полю кернеченька
Ой на горі дощік росе
Ой там Роман воли пасе
49.Ой дбай, мамко, дбай
Ох, мамко, ох
Чути, мамко, звук
50.Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким
Ой на горі нивка
51.Ой за лугом зелененьким
По-під гаєм зелененьким
52.Ой зацвіла рожа
Ой зацвіла рожа трояка
53.Ой їшла тов росов, заросиласа
Ой умер Василь та на лавці лежить
54.Ой копала бураки
Ой копала бурачок
Ой копала бурачки
55.Ой мій милий умер, умер
Ох, чую, дуда, дуда
56.Ой на горбі сосна
Ой на горі корчма
57.Ой на горі два дубки
Ой у полю два дубки
58.Ой на горі вітер віє
Соловею, рідний брате
59.Ой на горі цигани стояли
 Ой там на горі цигани стояли
60.Ой над ставом, над ставочком
Плівут гуси в три рядочки
61.Ой над ставом, ставом качечка ночує
Як я нагадаю
62.Ой підемо, жінко
Ой, ходимо, жінко
63.Ой піду я лугом-тугом
Пішов милий в поле орати
Ой піду я лугом-лугом
Як поїхав я до млина
64.Ой служила Ганька в пана
Ой служила Ганя в пана
Ой служила Надя в пана
65.Ой там за гайом, за гайом
Ой там у гаю, у гаю
Ой там у темному гаю
Ой у полю тополя
66.Ой там на току
Ой червоний бурачок, зелененька гичка
67.Ой у вишневеньким садочку
Ой у вишневому саду
Там у вишневому садочку
68.Ой у полю корито стояло
Чорні очи як терен
69.Потихенько, мамко
 Помаленько, мамко
70.Провожала мати сина у солдати
Ой в полю берьоза, ой в полю кудрява
71.Прощай, деревня
Прощай, Россия, прощай, Кавказ
72.Світе місяц, світе ясний
Ой ти, дубе кучерявий
73.Там драгунчик свою лошадь напувал
Шлях-дорожечка незнакомая
74.Темна хмара наступає
Чого хліб не роде, бо син маму відгоне
75.Теперешні хлопці
Покотивса горох на долину з гори
76.Терен у полю
Як би знала я, мамко, шо буду бідити
77.Туман, туман по долині
Яром, яром, долиною
78.Туман яром налягає
Чорна хмара колотитса
Чорні хмари колотятса
79.Хмари йа й літучи
Тече річка невеличка
80.Хотіла мене мати за першого дати
Ой хотіла мене мать
81.Червона калина біленьким зацвила
Червона калина в білий цвіт зацвила
Червона калина, раз...
82.Чи ви чули, люди добрі, то ту й новиночку
 Чі ви чули, чи не чули цецу й новиночку
83.Шляхом битим козаки йдут
 Шляхом битим москалі йдут
84.Я в середу родилася
Я в суботу родиласа

В 84 гнезда, объединяющих варианты, входят 202 произведения народного песенного украинского творчества из 663.Это значит, что почти одна треть всех произведений имеет варианты.
 Это может свидетельствовать о чрезвычайно активном бытовании произведений соответствующей тематики в недавнем прошлом в исследуемом регионе, а также о заинтересованности народа в темах, идеях, нравственных ценностях и эмоционально-психологических, а также эстетических качествах названных произведений. Дальнейший сбор, изучение вариантов могут способствовать более глубокому пониманию как самих произведений народного песенного творчества, так и психологии украинского населения исследуемого региона.

ЛИТЕРАТУРА

1.Співає Стурзовка.Збірка українського та молдавського фольклору с.Стурзовка Глоденського району Молдови.Кишинів,1995.
 2.Satul Petrunea la cintec si la joc. Din istoria si poezia populara a satuiui Petrunea – Glodeni.Chisinau –1995/
3.В земле наши корни. История, традиции и фольклор сел Дану, Каменкуца и Николаевка Глодянского района.Исследования и материалы.Кишинев, «Штиин-ца»,1997.
4.Балади.Родинно-побутові стосунки.Київ.Наукова думка,1988.
 5.Виктор Панько.Песенный фольклор украинцев Севера Республики Молдова.Обрядовая и ритуальная поэзия.Кишинев, 2009.