Кожен день, як вистава.
І ти в театрі, не герой,
Ти лишень костюмер.
Ти шукаєш нового,липкого,
Серед сірої маси костюмів й легенд.
І мрієш вийти на сцену.
Мрієш про світло і тінь.
Про вирій захоплення і почуттів.
Та ти не бажаєш всього сприймати,
Підступності,зла та брудного тла.
Та по житті є одне "але"
Жорстокий відлік хвилин і людей.
І злість режисера терпиш на собі.
Декорації взагалі не пасують тобі.
Всі мухи - події роз'їдають тебе,
І як Конкордія потопає,помре.
Стоїш за кулісами - в очах вогонь.
Надієшся. Біль..проникає до скронь.
Театр життя
© Copyright: Анастасия Грэм, 2013
Свидетельство о публикации №213083001868
Свидетельство о публикации №213083001868
Рецензии