***

Життя пролітає повз нас, а ми те і робимо, що ТІЛЬКИ думаємо про свої бажання і мрії. Ми весь час хочемо те, се, інше, але зовсім не приділяємо ніяких зусиль для реалізації. Ми хочемо навчитися грати на гітарі, фортепіано, навчитися танцювати, спробувати серфінг, стрибки з парашута. Ми мріємо про достойну роботу, подорожі, нові відкриття. Ми так багато хочемо сказати своїм найдорожчим, та частіше всього відкладаємо це все у довгий ящик, котрий з кожним роком наповнюється мріями, ідеями, бажаннями. Нас треба добряче потрусити, показати, що собою являє життя, і наскільки воно непередбачуване. Можливо тоді у світі стало б на декілька здійсненних мрій більше. Достатньо тільки декілька секунд, щоб померти. І коли перед твоїм носом пробігає смерть чи в кращому випадку реанімація, тільки тоді розумієш наскільки тоненька нитка нашого життя. Коли усвідомлюєш, що вже сьогодні тебе не могло б бути на цьому світі, що ти б не прийшов додому, не випив би чаю, не подзвонив би матусі, друзям, не почув їхнього голосу, не займався б улюбленою справою і ще багато таких «не», то з страхом у серці розумієш, що кожна хвилина нашого життя безцінна. Дуже важко надолужити кожне несказане слово, відкладену справу, невиконану обіцянку, упущену можливість і даремно прожитий день . Щодня потрібно робити маленькі кроки у своєму саморозвитку як людини з великої літери. Бо тільки одна секунда і це Сонце вже не буде світити вам, ваші речі ще певний час будуть зберігати, а потім кудись віддадуть, протягом років вас будуть згадувати рідні з біллю в серці, а потім, коли і їх не стане, то залишиться тільки невеликий насип глини, табличка з датами народження і смерті, та маленьке тире між ними. І який слід ви залишите на цій Землі? Не гайте часу, не сваріться з найдорожчими і не ховайтеся від проблем. Відчуйте справжнє життя кожною клітинкою своєї душі, поки не пізно.