Запах

« Ми вже 7 років разом і до сих пір не можу зрозуміти як небо тобі мене послало… я ж не красень і не олігарх… Як ти так швидко погодилась бути зі мною?»
Вона опустила голову і усміхнулась…. « Я тобі нагадаю той день. Ми залишилися вдвох й  не знаю чому все так кумедно виходило й ми сиділи  зараз без світла…
Воно теж втекло від нас... Мабуть.. А може то ти все підлаштував і я мала наливати каву з турки в наші кружки в світлі тьмяної свічки й твого мобільного…
 На вулиці дощ,сиро. а у нас тепло, добре, але темно…  Хоча й може це на краще і я можу не соромитися повної відсутності макіяжу на своєму обличчі й різнокольорових нігтів,які я нафарбувала вчора, аби вони личили до моєї  барвистої спідниці.
 Ну я ж не знала,  що ми зустрінемось…
 Ну я ж не знала, що ти такий….
Ну я ж не знала, що ти так пахнеш…
Пахнеш і цей запах розривав і розриває мене на шматки, він наповнюв усю кімнату, він мурашками проходив по моєму тілу з середини… Але як я могла тобі в цьому зізнатися?
 Ти ж міг подумати, що трохи недоумкувата, а я так хотіла справити враження, хоч і з кольоровими нігтями і без макіяжу… і я не пахла…
Відчувала тільки каву і тебе. Ти не балакучий і я намагалась якось знайти про що поговорити. Де були усі мої знання риторики, ораторства і світової літератури?  Ні. Вони десь були, але їх покрив густим туманом твій запах і потроху божеволіла…
 ти взяв мою руку.. Відсахнутися? Не було сил, та й бажання..
Ти випив каву й запропонував  пошукати вино… Ну ти ж був частий гість і своїх друзів.
Знайшов, відкоркував і налив… все туди ж  кружки від кави. Та чи не все одно?
 Ми ж практично нічого не бачили. Я не звикла пити і відчуваю як терпкість наповнила мою ротову порожнину, стало тепло… А ти почав говорити…
І вже сидиш  зовсім поруч, я з тобою дискусую,але знаю,що ось-ось і ти виграєш, бо твій запах своїми феромонами мене вбиває…  і в якусь мить ти повертаєш голову до мене і дивишся на мене.. я бачу як блистять твої очі і як манять мене… руки сковзнули до плечей і ти полонив мене…
Отак швидко і сили боротися не було, бо навколо був лиш запах…
 І навіть о 5 ранку, коли сонце зиркнуло на світ і твої друзі повернулися – я просто пригорнулася до тебе. Я знала, що вони не відчувають твого аромату…
А я для мене він тепер наркотик… Не можу надихатись тобою до сих пір…


19.06.2013


Рецензии
хм...якось не віру..приходе думка,що тобі краще спробувати себе як лезбійку,чому?хм навіть одразу не відповім,це просто відчуття,пробач,я тонко відчуваю людей,так от,твоя писанина відносно чоловіків відгонює якоюсь затятою нещирістью,натягнута по вуха.Спробуй себе відновити з дівчам,пробач,але не бійся правди,просто посидь і розміркуй,бажаю тобі щастя

Алимузафарсаиф Аддинкутуз   31.03.2014 00:51     Заявить о нарушении
щиро і відверто ) завжди швидко і без зайвих слів )

Лиля Лялька   20.04.2014 11:43   Заявить о нарушении