Всi творчi дiвчатка трохи...

         Маю зізнатися, що всі творчі дівчатка трохи бі…. Так саме в тому значені, бо так само як і хлопці товаришують з  Музою. А з цією містичною дамою дружба дружбою не  ліпиться, бо ще з першої зустрічі десь в класі сьомому, вона дізналася про всі потаємні куточки і тепер вправно виграє на струнах меланхолічної душі. Та найстрашніше, коли починаєш розуміти, що вона повія і що водиться з ким їй тільки захочеться.  А потім приводить такі ж ідеї… Та заразою їх важко назвати… Вони як залишений слід від помади – недоречний, але такий особливий,а скільки думок збуджує...…
       І я люблю, коли Муза проводить час зі мною.. Коли між нами листок і ручка, коли екран леп-топу, і пальці, коли ми в метро, на колінах,стоячи, біля стінки.. І байдуже, що ми жінки.. Ми знаємо про що відстукує серце і від чого холоне кров..  І я не можу відмовити їй незважаючи на всі свої принципи,бо вона така нетривка і така терпка, але така неповторна, як кава у Львові…
            Жаль, що продажна… Віддається дорого роботі, чоловікам…
 Повернись,Музо, я ж тебе чекаю з блокнотом під світильником на підлозі… Зроблю каву. Будеш? )


12.09.2013 р