Щось Особливе

Немає чим дихати, потрохи вмираю,
Та нехай перед смертю життя своє згадаю;
Ці шалені ночі, короткі зимні дні,
Залишають візерунки на тому вікні.
Згадаю дитинство, згадаю я юність,
Порину с головою у цю незабутність,
Немовби хронологічно усе переді мною,
Якою дитиною був я малою.
Тоді я не думав, тоді й не знав,
Яким через роки чоловіком я став,
Тоді мені було років 6 або й менше,
І я сприймав усе трохи інакше.
Мене не покарають, нічого не зроблять,
За те, що я розбив вазу – іншу зроблять!
Школа за 9 років дала мені те,
Без чого, я думаю, ніхто не зросте –
З нею я зрозумів, хто я насправді,
Не треба йти назад – дорога веде далі!
Тоді й встиг пережити й падіння, й злети,
Всі думали, що життя зробить з мене котлету.
Але я довів, що вони мені ніхто.
І в моєму житті вони робили казна-що.
С криком « Та пішли ви!» я став студентом –
Ось що для мене стало великим злетом!
Тоді я зустрів свою єдину,
Яка у мені побачила добру людину,
І їй все одно, що було раніше,
З нею я скинув жалоби і нещастя нішу.
А далі ми разом завжди буди усюди,
І нам все одно, як про нас думають люди,
Вже тоді я відчув, яке наше майбутнє,
І ти теж, але інше, якесь особливе.
Ти не помилилась, с тобою все добре,
А мені не пощастило -  трапилось горе…
Зі мною Доля була непохитна –
Ти більше тепер не моя єдина!
Чому саме я, за що таке покарання?!
Але Доля глуха на мої благання…
Але я не здамся, буду тебе шукати,
І якщо треба, готовий Дияволу душу продати!
І ось нарешті, знайшовши тебе,
Пройшовши випробування Долі нелегке,
Я побачив тебе, таку ж дивовижну,
Але… Знову Доля кинула в спину ніж мені…
Ти зберегла свою красу, але не наші відносини,
По парку гуляла зі своїм сином.
Ми зустрілися поглядами, і ти не повірила,
Увесь цей час ти думала, що загинув я.
Нічого не кажучи, мовчки до тебе підійшов,
Обійняв і прошепотів « Я тебе знайшов»…
«І я тебе шукала» - ти відповіла, -
«І ось нарешті, я тебе знайшла»!
Я тебе поцілував і сказав «Занадто пізно ми зустрілися»
« Ти іншому поклялася у вірності, і з ним одружилася,
Я не маю права зруйнувати щастя ваше…
Прощавай і вибач за все… Усього вам найкращого»
Вперше за все життя у мене потекли сльози з очей,
І в тебе теж суму і гіркоти емоцій річка тече.
В останній раз подивившись в твої ясні очі,
Пішов я далі, в глибину темної ночі…
Помираючи, я знову пережив своє грішне життя,
В останні хвилини перед тим, як піти у забуття,
Згадав тебе, твій погляд, який має велику силу,
Я зрозумів – моє життя мало щось особливе…