Ти після ночі, знову
ранком,
проходиш моїм мокрим ґанком.
Не стане слід твій на поріг, без вишень в нас з тобой пиріг.
І може ми з тобой ніщо,
та йдеш ти вдаль через крізь що.
Зникає спокій, сніг зникає,
весни такої не буває.
І краще б ти щось опікла, і той пиріг, що запікла.
Мене, вже, може третій раз
збиває тихий твій указ.
Яка б ти в мене не була, тебе не було і нема.
І ранок як завжди в обід,
а на сніданок твій пиріг.
Дякую, але мабуть
вже досить,
хай дощ вмені
краще
моросить.
дощ моросить
© Copyright: Екатерина Дунаева, 2013
Свидетельство о публикации №213091400118
Свидетельство о публикации №213091400118
Рецензии