Стерти все!

Цього  разу , як і завжди вона була самотньою …говорили , що час вилікує, говорили що вже скоро її час буде вичерпаний, та час бессилий він не полегшує , не здавлює їй легені…Все її життя можна описати  висловом , котрій вона часто повторювала  в гарячку чи в крижаний ступор : ” І цього разу . ” Зьявлялись риторичні оклики та обманливі помилки , незграбні кроки на місці усе без змін і цього разу. Її рідні  залишались байдужими  іноді відчували страх , коли вона підходила до дзеркала і шепотіла тремтячими насичено - рожевими вустами , у черговій спробі заспокоїтись : ” Цього разу не буде, чуєш я знищу  усе що ти накоєла я і тебе знищу! ” Здавалось це її меланхолічність та вічна запекла бородьба з собою не підпускала інших та я знаю , що це вони, вони усі не підпускали її до себе!Тому ніхто не  зміх не прагнув розірвати лякаюче  та шалене ” І цього разу “… Через хвилину вона байдуже та розчаровано поглянула на  лякливі погляди  , що відзеркалювались . Я ніколи не пробачу собі , тому що не спробувала  підійти , ми всі бачили як вона страждає , та страх наш , був сильніший за співчуття  теке життя. Бачу і зараз очі її , в них чаївся піступний мертвий спокій вони посіріли  увібрали дим , туман ,їх  залишали ємоції.Божевілля розривало думки її ,з обличчя счезла міміка  і укрив його ніби вуалью розпач .Тоді ніхто не знав чому подібне  трапляється з нею ! Увійшовши до своєї кімнати , її  іграшки дратували , здавалось  зухвалими усмішками, хаос взяв у полон кімнату , меблі розстанули у повітрі  , не залишили жодного сліду.  Впавши на підлогу від обезсилля  ( від втоми , від самої себе) вона ніжно обережно відкрила коробочку зі золотими візерунками. Золоті візерунки обіймали пурпурові квіти , яскраві кольрорі затанцювали , а темно зелена стрічка з жовтогарячою вишивкою, ніби останій осіній листочок мінливо впала їй на коліна . Тишу розрізала , пошматувала мелодія. Мотив цей  став прекрасною тонкою ниточкою , звязувала котра її і… На обличі у неї загорілась  посмішка натянута та жорстока .Вже стерті грані між реальністю та божевіллям . Стіни звужувались швидко стеля нависла  і  нові барви створювали відтінки шаленності  не встигла вимовити ні звуку вона… Її не стало ,за вікном усе так само метушились , лише мелодія неочікувано зупинилась . Щезла.  Щоб не сталось після… я знала що їх було  двоє !