Хитає тихо гілки вітер,
притрушує осіннім листям,
хатина в хащі заховалась
і огорожею до гір торкалась.
Гора пологим схилом красувалась,
червоно-жовтим укривалась,
так ковдру на дашок їй накидала,
щоб та сховалася від хмари.
Хатина одинока під горою,
листям прикрашена, а ще журбою,
на неї гори дивляться і їх краса,
не залишається хатина там сама.
Прийде, натопить печі господиня
і потеплішає у лісовій хатині,
та буде тепло в хаті не від дров,
там тепло, якщо в ній - любов.
Хатині буде тепло, бо у ній
селиться жарт і усміх ніжний твій,
бо житиме там ласка, ніжне слово,
дитяча казка й пісня колискова.
Фотографія із інтернету.
Шатает тихо ветки ветер
© Copyright: Светлана Борщ, 2013
Свидетельство о публикации №213092101853
Свидетельство о публикации №213092101853
Рецензии