Твiр

  В четвертому класі початкової школи села Вербки розпочався урок української мови. За вікнами листопад 1933 року. На Україні голодомор. Люди вимирають цілими родинами і селами. Всі думки тільки про хліб...

 В багатодітній родині хлопчика Павлуші, з дев`яти дітей, залишилося двоє,- сам дев`ятирічний Павло і шестирічна Ганнуся. В школу Павлуша ледве дійшов. З голоду паморочилось в голові, суглоби опухли, живіт від вживання млинців з лободи і хвороби на дистрофію розпирає від здуття. Але в школу йти треба, навіть, якщо-б камені падали з неба, бо там, в обід, на школярів чекає невеличкий кусочок сірого кострубатого хліба і тарілка юшки з буряка. Юшку та півкусочка хліба Павлуша з`їсть сам, а решту хліба ретельно загорне в дитячу хустинку і віднесе маленькій сестрі. Вона вже заслабла зовсім. З ліжка не піднімається і схудла так, що виглядає, як немовля, хіба-що, очі глибокі і погляд, немов у дорослої дівчини.
Павлуша дуже голодний, але він розуміє, що відтоді, як померла мама, саме він для сестри, і мама, і тато.

 Вчителька, Марія Петрівна, не кваплячись, написала крейдою на дошці завдання:
"Твір за картиною невідомого художника".
 Посеред класу поставила стільця, гукнула шкільного сторожа діда Миколу і той поставив картину на стілець, перед учнями. Картина намальована різнокольоровими фарбами, але з домінуючим червоним кольором. Невідомий митець зобразив пожежу в сільському будинку.

 Буро-червоні і яскраво-червоні язики полум`я охопили вікна, виривалися з-під стріхи, а курява чорного диму здіймалася догори, майже до неба. На передньому плані, завзяті пожежники качають помпою воду з бочки, що розташована на візку, запряженного парою коней. Картина намальована не професійним художником, бо люди і тварини виглядають не пропорційними. Ноги короткі, обличчя спотворені, а собаки, гуси і кури, взагалі, виглядають дивно і, ніби, втікають від пожежі, в якийсь дивний спосіб, таке враження, що стрибають двома лапами, як горобці.
Всі сусіди і односельці з відрами і лопатами теж пораються з вогнем...

 Павлуші картина сподобалася. Він, слюною намочив огризок хімічного олівця і почав писати твір. Декілька разів зупинявся, пильно вдивлявся в деталі на картині і продовжував писати...

 Ввечері, Марія Петрівна, перевіряла твори учнів. Твір Павлуші перечитала двічі. Помилки були, але не значні і мало. А зміст твору був такий.

"Пожежа велике лихо. Загорілася хата і комора з мукою та картоплею. Люди врятувалися, бо приїхали на конях пожежники з бочкою. Всі заходилися гасити вогонь і рятувати комору і курей. Все село прибігло з відрами, бо гуртом скоріше і краще впоратися з вогнем. Спершу врятували комору. Там було аж два лантухи картоплі та два мішечки білої муки. А коли потушили вогонь, то дуже втомилися і зголодніли. Наліпили вареників з картоплею, з тої білої муки, від пуза понаїдалися та й полягали спати..."