Подих у в чн сть

Я відчинила вікно, та сама не розуміючи того, відчула той самий запах улюбленої пори року..Осінь..В цьому слові ніби поєднані всі людські почуття: сум, нестерпне бажання, радість, меланхолія. Наче все це я відчула одразу. З цим першим подихом. Але це дуже приємні відчуття. На душі так покійно та легко. Якщо б мала крила, полетіла б в ті далекі краї, де завжди гріє сонечко, співають пташки, де люди посміхаються один одному, де царує кохання. Те саме кохання, котре здатне перебороти все, навіть жахливі кровопролитні війни, суперечки, непорозуміння, сварки. Це світле почуття, яке дає натхнення жити, творити та вірити в Добро, Красу та Вічність. Хочеться, нестерпно хочеться відчути його, взяти в долоні та не відпускати ніколи від себе. Бо воно те єдине, що дає поштовх до неба…
Дякую тобі, осінь, щл пробуджуєш стільки прекрасного, чарівного в душі. Хочу дихати, дихати тобою..вічність