Тема 22 роки незалежност Укра ни

Все добре, вір дурню.

Сонячний день. Статний чоловік вийшов з величезної будівлі під назвою «Верховна рада». Промені зірки блистять в його чесних очах , а на обличчі грає посмішка оголюючи білосніжні зуби. Погляд його спрямований до дорогої іномарки, в якій сидить його водій у чорному костюмі, дешевшому ніж  його, усього то на декілька тисяч євро.  Подивившись на швейцарські часи, скоріш для виду ніж для того щоб дізнатись час, чоловік рішуче почав ходу у напрямку автомобіля.  Мабуть в його голові минають думки: Який чудовий день, або, де ж та бідність про яку всі кажуть? А може й не такі. А може й зовсім не минають. От тільки сівши в авто, він їде в розкішний будинок десь у елітному районі столиці, чи на дачу, десь по за містом, а в Країні, де все «стабільно»,  людям «стабільно» не має за що хліб та літр молока купити.
Минуло 22 роки з того моменту як матінка Україна почала своє самостійне існування. Свою ходу до мрії, в якій незалежна широкопола держава,  має чесну владу та здорову націю, якій не буду рівних. Але час минав,  почавши з цокольної казни ми росли, так само мріяли про квітучі економічні лани. Тільки де ж вони тепер ці лані, які лани, хоча б мрії де? Більшість народу склала руки, втратила надію, та боїться висунути носа, або взбовкнути непотрібне слово.  У кого ви перетворились? А ні, скоріш ким ви залишились. Дивлячись в ящик ви бачите, слащаві посмішки та чуєте порожні обіцянки, як ідіоти сліпо вірите брехунам, але кожен знає правду. Тішитися ілюзіями ваша доля? Ви впевнені що вас це влаштовую? Питань нема якщо так, а якщо ні, тоді чому ти продовжуєш гріти диван?
У кожному куті держави чутно: Влада винна в злиднях, маленьких пенсіях, великих цінах. Так винна. Вибачте, але який народ така і влада.  Бо влада пішла з народу. Ще чула: Живемо звісно погано, але в СРСР, були кошти, а товарів не було, і ми голодували. Так, зараз у магазинах різних товарів хоч слиною поперхнись, от де кошти щоб  їх купити взяти, ось це питання. А так все добре, влада чесна, люди рішучі, злидні були, тільки тепер їх нема. Ти так вважаєш дурню? Змінювати нічого не треба, гарно живемо, краще не торкатись, бо може ще гірше стати? Ось твоя філософія? Тоді з визначенням я не помилилась.
Мій дитячий погляд на таку дорослу проблему я написала, залишилось тільки зізнатися. Я теж наївний дурень, я вірю, я знаю що згодом все буде краще, але відміна в тому що я розумію, сидячи змін не буде, тільки стоячи у весь зріст без страху в душі перед проблемою, її можна вирішити.  Здійняти Україну з колін можеш тільки ти, ані хтось інший.
Дій, а не мрій.