Грабл...

Дивно якось виходить…ми часто робимо те, що нам не подобається, те чого нам зовсім не хочеться і ніколи б не хотілося...чому? Нам здається що так буде краще? Чому ми просто приймаємо рішення, в наслідок яких самі потім страждаємо… 
От сяйнуло мені на думку написати про такий цікавий предмет сільського господарства як граблі, дуже цікава та класна штука, головне корисна. На городі це незамінний помічник коли потрібно прибрати сміття чи ще щось зробити... А що як ви випадково положите їх до гори зубцями? Варто задуматись лише на хвилиночку… зловити гаву … зробити крок вперед… БАЦ…..і все…Гуля на лобі… А чи можете ви собі уявити що ви робите це навмисно? Просто підійшли до грабель, тай як пригнете на них щодуху… та так щоб аж зірочки в голові почали літати? А потім ще раз, ще раз і ще…ще….  Парадокс? Хмммм…. Тоді чому ми робимо так, не працюючи  на городі, а коли просто «щось робимо» просто живемо… Невже не набридло набивати лоба наступаючи на ті ж самі «граблі»? І що саме головне, що ми знаємо, що наші дії це просто чергова помилка… чергові «граблі». Знову вчинок, наслідок якого ми легко можемо передбачити просто розглядаючи в «дзеркалі» свіжий «трофей». Вчинки про які ми сто відсотків будемо шкодувати не раз… Та ми все одно тупо йдемо на них…надіючись… надіючись НА ЩО????  Невже на те, що в цей раз стаючи на них, гуля на лобі буде меншою? Чи наївно думаємо, що в цей раз вони нас не вдарять?
 Народ, пропоную підняти голову, озирнутись  по сторонам і врешті решт залишити ці замучені граблі і просто йти далі, дивлячись уважно під ноги. Йти, шукати щось чого ми не знаємо, якісь нові пригоди на свою бідну голову, просто щось нове, цікаве.  А може і це будуть чергові граблі? Ну якщо навіть і так, то це вже будуть нові «brand new» граблі, на яких лоба ми ще не набивали…Успіхів, і бережімо голови…вони нам ще знадобляться)))