Просто радіти. Погожій оцій днині. Синьому небу з пухом хмарин легких. Жовтому листю берези, червоним листкам кленів. Зеленій траві. Неймовірному запаху бабиного літа. Просто радіти. Тихо. Аби не стриюдити диво.
Знаєш, воно полохливе зайча, тепло в середині жовтня. Ти-хооооо! Його не стривож! Можеш його погладить, сидячи у альтанці в глибині золотого саду. Можеш його скуштувати, взявши з трави грушу: м'яку, соковиту, солодку. Можеш його послухать: чуєш як бавиться листям легіт чарівий літа, що повернулося ненадовго.
Просто радіти дотикам, квітам коханих вуст. Милим словам, що не значать нічого. Так це здається нині. Але насправді то зовсім не так...
Про100 радiти
© Copyright: Валентин Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №213100901578
Свидетельство о публикации №213100901578
Рецензии