Казино

Тютюн, вино, дівки, розваги.
Гравці зсихаються від спраги -
Весь хміль виходить з дужих тіл.
Та не води їм треба склянку.
Вони кричать: «Агов, білявко!
Іще вина за шостий стіл!».

Дівчата тут, неначе киці,
Всі пишногруді, круглолиці.
То й вірять їм на кожнім слові
Такі бики тупоголові.

За посмішку їх білозубу
Тут подаруєш з норки шубу.
А поцілунок ще як виждеш –
Враз віддаси шалений виграш.

В дівчат уже тверді вимоги –
Узять биків за круті роги,
Що їх наставили дружини
(Ті теж, мабуть, не без провини).

Триває гра, серйозні ставки.
Старий гравець хоче добавки.
Ще зранку він, хай йому грець,
Уже набив свій гаманець.

Поки суперник строчить жарти,
В руках трясуться хижі карти.
На стіл упав козирний туз –
Програв всю суму боягуз.

А виграв в нього той, молодший,
Що не кида на вітер гроші.
Поки в старого баксенята
Вискакували, мов ягнята,
В те декольте, біле, дівоче,
Юнак вже махлював охоче:

Бо не віддав би свої гроші
За ляльку й два старенькі «Порші».
Кишеня в нього на замку –
Такий дівчатам до смаку.

То й зиркають одна на одну.
А погляд хижий і голодний.
Немов вовки на свіже м'ясо –
Ось так дівки до грошей ласі.

Звабливо дивляться на хлопця –
Що там виблискує в коробці:
Тютюн пахучий, люлька хвацька –
Це, певно, недешева цяцька.

Ще й табакерка золотиста.
І всі дівчата, мов по свисту,
Свої дістали запальнички.
І прораховують, лисички:
У кого візьме він вогню –
Та забере всю зарплатню.

Та вмить завмерли на хвилину –
Щось витяг з правої штанини.
В білявки враз скривилась пичка:
«У нього власна запальничка!».

Чиркнув вогнем він біля люльки,
Скрутив дівкам в кишені дульку.
Забрав набитий гаманець,
Розбив десятків два сердець,
І вийшов в двері залюбки,
По собі лишив лиш плітки.

Всі інші зрозуміли просто,
Хто «дама серця» в цього монстра –
Не випивка, не груба дівка,
А щойно видана готівка.