Today.Very bad day.A day you choose to lose. Осінь-це пора року,яка руйнує кожну з твоїх надій,як жовтий колір,який у вересні поглинає зелений.
Вона натягнула на свої босі ноги старе взуття. Із потертої замші. Коричневі чоботи були схожі на всемогутніх кораблів-велетнів,яким не страшно опинитися у калюжі чи забруднити свої круглі носи у бруді чи осінньому сльоті.
Вона йшла крізь вулиці які ледь освітлені поламаними ліхтарями. Замшеві чоботи тягли за собою ватні ноги , які невпевнено наступали на роздерті каштани,намагаючись розчавити ще не зовсім мертві каштанові кожушки. Навіщо вона взагалі намагалася їх знищити? Хто знає, може їм було боляче. Так само як їй?
Вона знала що їм все одно. Вони не самотні. Не страшно помирати,коли ти не один.
Підпис:самотня.
Коричнева замша
© Copyright: Жриця Гекати, 2013
Свидетельство о публикации №213101601731
Свидетельство о публикации №213101601731
Рецензии