План захоплення Вашингтону. Уривки. Частина V

Це ж... так круто, так? Яскрава вимальована розрекламована мрія. Важко не піддатися. Важко не потрапити в полон. Важко не обрати не свою дорогу. Адже вказівники такі яскраві. Отримати не своє майбутнє – та намагатися відшукати шлях назад – як це, от тепер і зрозумієш. Все взаємопов”язане – така банальнюща фраза. Мало знати, варто відчути. Пов”язати, зв”язати, переглянути – і йти далі. Йти далі. Як часто ти кажеш собі цю фразу. Ти завжди кудись прямуєш.  Та - для різноманіття – дістань мапу і спробуй хоч іноді йти не навмання – куди приведе дорога, – а у якомусь конкретному напрямку. Насправді ж у твоєму розпорядженні все, що тільки забажаєш, а ти у часи GPS-навігаторів лінуєшся користатися банальною паперовою мапою.

* * *


Всі ми - то є абсолютне світло, найчистіший кришталь.
Нехай глибоко, нехай лиш на поверхні, чи дуже ретельно сховане за сімома мурами – зрештою ну яке це має значення? Бо сутність єдина – це є світло, це є кришталь, який засліплює, зачаровує, милує.
Адже красу можна побачити в усьому, чи не так? Навіть у пустелі, спробуй колись.

* * *


Ми стаємо сильними лиш тоді, коли робимо сильними інших. Коли даруємо їм відчуття того, що понад них немає нікого і нічого.  Ми стаємо усім світом – коли добровільно кладемо цей світ під ноги іншому. Тоді стається диво – найдивніше з усіх можливих.
Ми отримуємо те, що віддали – віддали без вагань, без бажання здобути якийсь зиск, - ми не втрачаємо. У ту хвилину ми отримуємо все. І стаємо такими сильними, як ніколи не були досі.
Ти сильніший за всіх, коли робиш сильнішим іншого. І тільки.

* * *


Ти зраджуєш себе і свій світ, коли робиш те, до чого не тягнеться твоя душа, твоя відчайдушна палахкотлива душа – володарка зорепадів і сірих туманів в одночас. Тягнись до когось чи до чогось – та тягнись щиро. Та якщо це зникло, та якщо цього нема – не ламай комедію, дівчинко. Не плутай свої шляхи і шляхи інших.

* * *


 Знаєш, коли стається те, чого ти так довго боявся, що марилося тобі у нічних кошмарах – ти відчуваєш, що щось щезає – і це щось – це є страх.
І з”являється розуміння, що світ не закінчується ні на чому. І ні на кому. Допоки ти живий – ти можеш рухатися далі.
Допоки живий.