Пускай споёт нам осень

Нехай нам осінь тихо заспіває,
неначе шелест листя за вікном,
тією піснею вона згадає,
що було весело разом.

Як було весело – сміялись,
а якщо сумно - сумували вдвох,
але так ніжно посміхались,
коли веселий відбувався діалог.

Та час пливе і забирає
ті миті радості з собою вдалину,
і часто нам він приганяє
хвилю життя холодну і важку.

Нехай стихають швидко хвилі
і знову час життя покаже тло,
ми просим осінь нас зігріти,
взяти з природи для душі тепло.

Послухає нас осінь, усміхнеться
і мудрості сову направить для порад,
а мудрість прилетить та засміється
із наших планів, що ми будували так.

А мудра осінь нам усім порадить:
слід далі по життя дорозі йти,
а як там буде далі - ми дійдемо,
якщо бажання милі, щирі, чи святі.

Осене, подаруй нам ніжну пісню,
направ, дай спокій серцю, пригорни,
запам’ятаєм пісню і твою усмішку,
і стане тепло з нею у душі.

Картина із інтернету.