Пишу останнього листа
Відкривши серце, оголивши душу,
Знов говорю «Кохаю» неспроста.
Тремчу всім тілом , хоч уже не мушу.
Я намагаюсь пригадати все:
Все, що було і що не відбулося,
Що було важливим, що далося
Тобі й мені важким трудом.
Так марила коханням восени,
Так мріялось про спільний дім, дітей,
Про їхні ігри, гомін, казки, сни.
Їхню листівку для бабусі з дідусем…
А замість цього я пишу востаннє,
І все пішло кудись у небуття.
Таке буває: так шкода кохання,
Якого ми позбавили життя…
Свидетельство о публикации №213102201093