Это была надежда... на укр. языке
Її рука пірнула в кишеню. Ціла жменя зернят полетіла її улюбленцям – голубам. «Птахи миру» - так вона подумки називала своїх пірнатих друзів.
Раптом вона озирнулася навкруги. Немов зібравши всю внутрішню міць, всю жагу до життя, вона заспокоїлась. Тепер її хода стала впевненою, неначе дівчина збагнула куди йде. Поступово пришвидшуючи темп, вона майже бігла. Але тепер на обличчі була ледь помітна посмішка.
Здається, вона прийшла… Ненадовго зупинилась… ЇЇ пришвидшене дихання поступово стало спокійним. Вона неквапливо почала сходити на невеликий пагорб, який відкривав чудовий краєвид. Місто було як на долоні. Вона тут сама. Ніщо не тривожить її спокій. Життя прекрасне! Поруч з нею возвеличувався високий Монумент, який символізував перемогу – миру над війною, добра над злом, радістю на болем… Так, вона перемогла свої емоції, свій біль і тепер відчувала спокій та умировотворіння.
Вона зачудовано дивилась на захід сонця. Його промені видовжилися, і золотисте сяйво поглинуло увесь пагорб. Вона закрила очі і легенький вітерець ніжно взяв її в свої обійми. Але то був не вітер…. Раптом вона відчула, як в глибині її душі наростає потужний підйом. Жодного разу за все своє життя не відчувала вона такого глибокого почуття.
То була надія…
Свидетельство о публикации №213102201779