В седом тумане Днепр прятался
внизу повільно хвилею гойдався
та протискався крізь мости,
щоб далі з хвилею пливти.
Пливи, сивий Дніпре, пливи,
спокійним плесом додавай краси
і береги осінньо-кольорові обминай,
бо там далеко заховаєшся за небокрай.
Матері-Батьківщини статуя височить,
вона свій Київ від лихого боронить,
незламний Київ бережуть серця,
сивий Дніпро їм до душі і до лиця.
Вечірнє сонце рожевить верхівки,
що підпирають неба височінь,
візьмемо спогад незабутній звідси
і заберемо із собою з Києва у далечінь.
Фотографія із інтернету.
Свидетельство о публикации №213102300517