Скрутились у мертве уламки душі,
Як листя пожовкле опадає невпинно,
Усміхнені вуста теж безрадісно сухі,
Адже сердечна весна така швидкоплинна.
І думаєш ти,що все зміниться знов:
Все мертве твоє знайде одвічну розраду
І що життя плине у річку-любов,
Оминаючи,як каміння чергову зраду.
Хіба можливо силоміць триматись,
Коли все всередині байдужість проклинає?!
Нащо нам серцем і розумом вагатись
Якщо і це ковтнуть життя не помагає.
Скрутились у мертве уламки душ
© Copyright: Ванро Скит, 2013
Свидетельство о публикации №213102401136
Свидетельство о публикации №213102401136
Рецензии