Смугастик та пелюстки

Слово «весна»дуже сподобалося Смугастику.

Не тому, що котик чув, як його радісно повторюють люди.  Йому дуже сподобались  пелюстки квітів, якими була рясно вкрита яблуня.

Яблуня росла біля дому, де жив котик. Кожного дня, виходячи на вулицю, котик дивився на неї.

 Взимку на яблуневих гілках стрибали, весело цвірінькаючи, горобці. Котику подобалося на них дивитися. А горобці, зрозумівши, що смугастик не збирається на них полювати, зовсім не лякалися. І продовжували свої  розмови.

Це розважало котика.
- Чому ти не полюєш на горобців? Ти ж кіт! Це  повинно бути тобі цікаво! – сказав якось дворовий пес Рябко.
- Зовсім не цікаво. Зранку господиня дала мені смачну сосиску та йогурт. Тепер мені не те, що полювати, а й на дерево лізти не хочеться. Краще подивлюсь на горобців. Вони такі кумедні.

Пес дорікнув ще, що, певно, котик зовсім не вміє лазити по деревах. І що треба навчитися, бо це повинен вміти кожен кіт. Але котик тільки лінькувато примружив очі та промуркотів:
- Навіщо вчитися, якщо я не збираюся полювати на пташок.

 І продовжував спостерігати за горобцями, аж поки замерзали лапки. Тоді Смугастик йшов додому.

Одного весняного ранку котик вийшов на прогулянку і не вгадав яблуню. Вона була вкрита біло-рожевими гарними-прегарними квітами.
- О! От тепер мені хочеться навчитись лазити по деревах. Я хочу полювати на ці гарні квіти – вигукнув котик. І, незважаючи на застережливі слова пса про те, що вчитися треба поступово, став дертися на дерево.

Тільки вилізши на найвищу гілку, котик прислухався, що говорив пес. А пес говорив про те, що пелюстки з квітів скоро почнуть осипатися. Тоді й можна буде погратися з ними.А ще пес говорив про те, що злазити з дерева завжди важче, ніж дертися вгору.

- Та не варто хвилюватися – я зістрибну, заспокоїв його котик. І поглянув вниз. « Як же високо! Напевне, не зможу зістрибнути! Що ж робити?» - злякався Смугастик.
- Що робити, що робити – вчитися, звісно – пробурмотів Рябко. Але, про всяк випадок притяг звідкись стару ковдру- щоб котику було не так боляче, якщо впаде.
- Злазь на цю гілку! А тепер на оцю! – галасували горобці.
- - Не всі одразу – хай хтось один цвірінькає, а то  я ж не можу одразу на декілька гілок злізти – перелякано пронявчав Смугастик.

Тоді замовкли всі, крім найстаршого горобця та Рябка. Вони давали котику такі слушні поради, що невдовзі він був уже на землі.

Смугастик дуже зрадів. А ще більше веселощів було, коли подув вітерець, і котик, разом з Рябком та горобцями, грався чудовими пелюстками, що злітали з дерева.