Лина Костенко. Тут лес живой

С украинского

Тут лес живой. Глаза его добры.
Шумят ветра в кудрях его живых.
Пни вековые, страшные, как лешие,
кропают летопись в траве порою вешнею.
Дубовый Нестор смотрит как сквозь пальцы
на туры вальса радостных берёз.
И сонный гриб в смарагдовой фуфайке
дождя напился и за день подрос.
Багрянец солнца в полумраке леса
меж туч в просветах льёт своё кино,
на пне большом под сосенки навесом
медведи забивают домино.
Озерца малые блестят себе незлобно,
качает туча спящий грома гул.

Поеду в лес за разговором добрым,
а уж потом я и с людьми смогу.
***

Ліна Костенко

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають не злісно,
колише хмара втомлені громи.
                Поїдемо поговорити з лісом,
                а вже тоді я зможу и з людьми.