Кава

Ми випили вранці гіркої кави, а потім ти зник. Зник, мабуть, назавжди. Розчинився в тому приємному ароматі.
Де ти, мій ніжний, завжди усміхнений? Де ти, мій жартівник? Де ти, мій найсерйозніший? Де ти тепер, мій найліпший друг та найжорстокіший ворог???
Я хочу пити з тобою гарячу каву. Я хочу відчувати твою присутність. Холодними ранками я так потребую когось поруч! Я хочу повільно розчинятися в тобі. Розчинятися так, як розчиняється щоранку 3 ложки цукру в нашій каві. Ми завжди пили каву з однієї чашки. Лише три ложки... Вони сильно підсолоджували моє життя. Хоча, мабуть, цукор тут ні до чого. Є інша причина. Ти. Ти- це смуток, сміх, сльози, розчарування, образа, правда, щирість, вірність. Ти-моя єдина причина. Моя розрада. Мій порадник, та мій кривдник. Змушував мене плакати та сміятись. Ти змушував мене жити. А потім розчинився... Розчинився сьогодні в ароматі давно допитої кави.
Я не буду більше пити каву...