Настає ранок...
Чути легенький,ніжний подих вітерця. Шелестом листочки дерев вітають ранок.Прокидається від сну природа,дерева переговорюються між собою розповідаючи свої сни,річка вітає їх своїм тихим,ласкавим хлюпотінням.
Аж ось,спалахнув,ніби кров"ю налився обрій - це сходить золоте сонечко. Здається,настала мертва тиша...Навіть річка завмерла на місці і віддзеркалює його вранішнє проміння.Он вільха, ніби воїн виструнчалася,простягає своє гілля,хоче обняти його і сказати:"Як довго я тебе чекала..." Сонечко посміхаючсь зігріває її своїм промінням. А малесенька травичка затамувавши подих дивиться з-під кущика і теж вітає теплий весняний ранок.
Вся природа створює одну- єдину гармонію краси,дарує їй ранкову мелодію,яку доповнює повівання ніжного,тихого вітерця...
Опис картини Т. М. Герич Ранкова мелод я
© Copyright: Татьяна Микуляк, 2013
Свидетельство о публикации №213103101388
Свидетельство о публикации №213103101388
Рецензии