Дарунок природи -Закарпаття село Калини

      У кожної людини свої мрії,свої надії,своя колиска,і кожна людина по-особливому відчуває любов до неї. Є багато нас на землі,ми всі різних націй,але спільне відчуття краси,людяності,любові до країни,мальовничих куточків які кращі за всі!
      
      Я народилася і живу в Закарпатті.Цей регіон вабить до себе кожного своєю гармонією кольорів. Зелені шпилясті гори, повноводні гірські річки,чудові квіти,крислаті дерева,зоряне небо теплої ночі,шовкові трави в ранковій росі,спів пташок перед початком дня в кущах верболозу-це незрівнянна краса Закарпаття!Наш маленький дивосвіт багатий на мінеральні джерела,їх понад 130, а також санаторії відпочинку.Важливо також те що у нас є вапняк,буре вугілля,руда та сіль.
      
       Але понад усе чарують ліси...Вони змінюються з порою року:навесні зеленіють,влітку де-не-де можна побачити пожовкле дерево.А восени- можна подумати,що чарівниця осінь накинула на них золотистий серпанок...Дивлячись на білокорі берізки,тобі здається,що то не деревцята,а лісові мавки-чарівниці,які розпустили коси і позплітали руки у веселому танку. Ген величаво похитуються в такт вітру сосни,поважні дуби,мов воїни,застиляють своєю груддю молодняк від небезпек та вітровалів. Гарнесенька ялина,ніби царівна,гордо випроставши свої віти,росте на галявині в оточенні березового молодняка,як служницями оповита від зайвого ока,мов у палаці...
   
        Багаті наші ліси на птаство,рослини і тварини.Усі вони зібрані  в Синевирському заповіднику.Тут є лосі,бурі ведмеді,лисиці,зайці,тетереви,глухарі та інше- рослинне царство...Варто побувати тут,побачити рідкісного звіра,а також пам"ятник,який побудовано на згадку про заповідник.Усім відома "Шаянська вода"з джерела у смт.Вишково,яка має цілющі властивості.А по дорозі трошки вище- озеро,яке нагадує око. Біля озера можна відпочити,покататися на катамарані та вкоротити дня різними забавами.
 
        Кожного з нас у житті чекають дороги,але найкращої ніж дорога додому-немає!Я побувала вже в багатьох містах,але з гордістю можу сказати:"Мій рідний куточок їх всіх перевершив!"Я ніде не бачила таких білокрилих садів як у нас на Тячівщині,таких крислатих дубів-велетнів,не милувалася стрункими тополями,не куштувала таких смачних яблук.Тому що яблука,як самоцвіти із золотої оправи,дивляться на нас,ніби промовляють:"Ось які ми доспілі,гарні,смачні,зірви нас будь-ласка!" а потім ховаються в свою золоту оправу, мов сором"язлива дівчина личко в рукав,ну і спробуй витримати спокусу!!!

        Закарпаття,Тячівщина,село Калини-ось моя адреса,але ще не вся! Чи знаєш ти,що саме Калини розкинулися між Плешею і Климбаком? І що село ділить долина прекрасної гірської річки Тересви- також знаєш? Якщо ні -то послухай.

        Назва села Калини походить від деревця з червоними кетягами і зеленими листочками. Це найкрасивіше деревце по всій Україні!У нашому селі майже біля кожної хати росте калина,з нею пов"язано багато пісень,віршів,творів... Як важко тобі бути далеко від свого села,міста,рідної домівки. Навіть,птахи,відлітаючи в теплі краї з сумом залишають рідні ліси,поля,гаї,але весною з радістю повертаються до них.А ти -людина,в якої є мова,розум,відчуття любові до оточуючих,природи,оселі і тобі важко залишати рідну домівку,село,Батьківщину,заради однієї мрії-побачити і пізнати ландшафти інших місцевостей. Особисто я скажу так:"Моє село-це моя колиска,мої мрії,моя надія,віра і любов!"І де б я не була-завжди повернуся до свого берега дитинства,до рідної батьківськоі хати. Адже тут зростала з пелюшок,зустрічала радість і горе,тут живуть мої батьки,рідні мені люди...

       Тому хочу звернутися до Вас,Друзі!Пам"ятайте й Ви свій рідний   край,поле,річку,будинок де народилися і живете,деревце край воріт,материнські руки та пісню ,яку чули з колиски. Тому що це є найдорожчий дарунок для кожного з нас!І хто ще не бував у нас на Закарпатті-запрощую!