Группы крови, резус, резус-конфликт - укр яз

ГРУПИ КРОВІ. РЕЗУС. РЕЗУС-КОНФЛІКТ. ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ


Перша групова система — AB0.
Друга система груп крові — ЗА РЕЗУС-ФАКТОРОМ.
Окрім AB0 та Rh, є й ІНШІ СИСТЕМИ ГРУП КРОВІ, засновані на присутності чи відсутності у крові інших білків-антигенів, але вони не такі важливі, як AB0 та Rh. Ось які групові системи вже виявили: Келл (Kell), Кідд (Kidd), Даффі (Duffy), MNSs, Лангерайс та Джуніор, а також Вел-негативна група.
Див. таблицю 1 — "Система AB0."


        РЕЗУС-ФАКТОР (Rh) — це особливий білок-антиген на поверхні еритроцитів — червоних клітин крові. Якщо цей білок є в крові, кажуть, що резус-фактор позитивний, а якщо його нема — кажуть, що резус-фактор негативний. Відсутність цього білку зазвичай не шкодить організму (не призводить до негативних наслідків).
        Резус-фактор закодований у генах: Rh+ - домінантна ознака (аллель D), а Rh- - рецесивна (аллель d).
        Приклад наслідування, якщо у матері (Rh-), а у батька (Rh+) :
        (Rh-)(dd) + (Rh+)(DD) = (Rh+)(Dd)
        Тобто якщо у матері резус негативний (в обох аллелях відповідного гена, які є у її ДНК, закодований Rh;), а у батька — позитивний (в обох аллелях закодований Rh+), то в усіх їхніх дітей резус буде позитивний: одна аллель (домінантна) з Rh+, а інша (рецессивна) - з Rh;, тобто у ДНК закодований варіант з негативним резусом, але він не може  виявитись, тому що поряд є домінуючий варіант з позитивним резусом.
        (Rh-)(dd) + (Rh+)(Dd) = вірогідність (Rh+) 50:50
        А якщо у батька — позитивний резус, але одна з аллелей — рецесивна, то вірогілність того, що у дитини резус буде позитивним, така ж, як і вірогідність негативного резуса.
        Декілька прикладів, коли гени, що відповідають за Rh, у батьків не однакові: (див. таблицю 2).

        РЕЗУС-КОНФЛІКТ. ЩО ЦЕ ТАКЕ, КОЛИ ВІН ВИНИКАЄ І ЯК ЙОГО УНИКНУТИ.
        По-перше, резус-конфлікт може виникнути лише у тому разі, якщо у матері Rh-, а у дитини — Rh+. Кров батька не приймає у цьому процесі ніякої участі.
        По-друге, якщо у матері Rh-, а у дитини — Rh+, то це не означає, що резус-конфлікт неодмінно відбудеться. За нормального розвитку подій його не повинно бути. Він виникає тільки на разі ускладнень.
        По-третє, резус-конфлікт небезпечний не для матері, а тільки для дитини.
        По-четверте, можливості сучасної медицини дозволяють уникнути резус-конфлікту.

        ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ РЕЗУС-КОНФЛІКТ. Для того щоб відбувся резус-конфлікт, необхідно, щоб еритроцити з крові дитини потрапили у кров’яне русло матері. Найчастіше це відбувається за:
припинення вагітності (аборти, викидень),
кровотечах (відшарування плаценти),
хірургічних процедурах,
позаматковій вагітності.
За нормального розвитку подій кров дитини може змішатися з кров’ю матері тільки під час пологів, і у цьому немає небезпеки ані для одної, ані для другої.
        Якщо кров дитини потрапила у кров’яне русло матері до пологів, то, відчувши присутність чужорідного білку-антигену на Rh+-еритроцитах, які потрапили у кров, організм матері починає виробляти антитіла до нього (іммуно-глобуліни IgG). Цей стан організму називають МАТЕРИНСЬКОЮ АЛЛО-ІММУНИЗАЦІЄЮ, изо-іммунізацією або сенсібілізацією. Вироблені антитіла успішно справляються з чужорідними еритроцитами, тому здоров’ю матері увесь цей процес не загрожує. Але оскільки ці антитіла відносяться до класу IgG, вони можуть проникати крізь плаценту і пуповину в організм дитини. Потрапивши у кров дитини, вони руйнують еритроцити і через це призводить до захворювань (це називається ГЕМОЛИТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ), які можуть закінчитися смертю або розумовим розладом дитини.
        Гемолитична хвороба може виявитись і у новонародженної дитини. Один з її симптомів — жовтяниця. Але у новонародженого жовтяниця може виникнути і через інші, зовсім не загрозливі причини, а гемолитична жовтяниця трапляється рідко — 1-2 рази на 10 000 новонароджених.
        На разі гемолитичної хвороби дитині (як народженій, так і ще не народженій) потрібне ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ. Нині можливе не тільки звичайне, але й внутрішньоутробне переливання крові — для дітей, які ще не народилися.
        Але потрапляння Rh+-еритроцитів в Rh- -кров матері не обов’язково призводить до резус-конфлікту. Річ у тім, що якщо організм матері ВПЕРШЕ зустрічається з Rh+-антигеном (тобто якщо матері не робили переливання крові та не вводили продукти крові, і якщо у неї вперше з’явилася дитина з Rh+), то виробляється невелика кількість антитіл, тому якщо вони і потраплять в організм дитини, нічого страшного не буде, тому що їхня концентрація буде невеликою і організм дитини зможе з цим упоратись - резус-конфлікту не буде. Але якщо будь-коли раніше Rh+-антиген вже потрапляв у кров матері, це означає, що до нього вже були вироблені антитіла, і в організмі зосталися "клітини пам’яті", що готові на разі нового вторгнення чужинців розмножитися у вигляді клітин-антитіл.
        Якщо ризик того, що резус-конфлікт відбудеться, все-таки високий, матері заздалегідь вводять ПРОФІЛАКТИЧНУ ВАКЦИНУ. Завдяки цьому методу набагато менше дітей страждають від резус-конфлікту: якщо раніше захворювала 1 дитина з 100, то тепер — 1 з 1000.
        Вірогідність резус-конфлікту залежить і від того, які у дитини та у матері ГРУПИ КРОВІ ЗА СИСТЕМОЮ AB0. Якщо однакова — то вірогідність резус-конфлікту без введення профілактичної вакцини складає 15-16% (15-16 випадків із 100), а якщо різні — то лише 1,5-2% (2 випадки із 100). Це відбувається тому, що якщо ерітроцити, що потрапили у кров матері, будуть із білками-антигенами іншої групи крові, то антитіла, що призначені для захисту від цих антигенів, знищать ці еритроціти відразу ж, і присутність резус-антигену не встигне виявитися, тому й антитіла до нього не виробляться. Щодо так званого "групового конфлікту", — він трапляється рідко, без особливих ускладнень для дитини, і вкрай рідко супроводжується викиднями.

        ЗАРАЗ ВІДОМО, ЩО ДЛЯ БЕЗПЕЧНОГО ПЕРЕЛИВАННЯ ТРЕБА, ЩОБ КРОВ ДОНОРА ТА КРОВ РЕЦІПІЄНТА (ТОБТО ХВОРОГО) СПІВПАДАЛИ ЗА AB0 ТА RH, ТОБТО ЗА ГРУПОЮ ТА РЕЗУС-ФАКТОРОМ. Зрідка трапляються люди зі слабким резус-фактором (його також називають "не виявленим", або "суб-фенотипичним"). Ці люди вважаються резус-позитивними як донори, але повинні приймати тільки резус-негативну кров як реціпієнти.

Для попередження ускладнень перед переливанням крові:
визначають групу крові хворого та донора,
визначають резус-фактор хворого,
роблять пробу на індивідуальну сумісність,
роблять пробу на резус-сумісність,
роблять біологічну пробу, якщо потрібно.

        У середині двадцятого сторіччя вважалося, що для безпечного переливання треба: (див. таблицю 3 - "Сумісність крові (застарілі дані)").

        Пояснення до таблиці (як її читати):
        Наприклад, людина з групою крові 0- (I-а група, негативний резус) може віддавати свою кров людині з будь-якою групою крові. Але приймати кров вона може тільки від людини з тою самою групою крові та резусом, як у неї. Людина з групою 0+ (I-а група, позитивний резус) може віддавати свою кров людині з будь-якою групою крові, але тільки з позитивним резусом, а приймати кров тільки 0 групи, але з будь-яким резусом. Якщо у людини група крові AB+ (IV-а група, позитивний резус), вона може приймати кров будь-якої групи та резусу, але донором він може бути тільки для людей, у котрих також AB+.
        І так далі.

        Ще раз запам’ятайте: це — застарілі дані. ДЛЯ БЕЗПЕЧНОГО ПЕРЕЛИВАННЯ ТРЕБА, ЩОБ КРОВ ДОНОРА ТА КРОВ РЕЦІПІЄНТА (ТОБТО ХВОРОГО) СПІВПАДАЛИ ЗА AB0 ТА RH, ТОБТО ЗА ГРУПОЮ ТА РЕЗУС-ФАКТОРОМ. Але у критичній ситуації, коли вибору немає, згодиться й ця застаріла таблиця.


Джерела: "Вікіпедія", "Википедия" та «О "резус-конфликте" — Библиотека — Доктор Комаровский» (http://lib.komarovskiy.net/o-rezus-konflikte.html)