Субъективизм на украинском языке

Нещодавно в мій спокійний розумовий світок увірвалася дика думка. Точніше слово з якого думка і виросла. І слово це-Байдужість.
Ні, я не говорю про байдужість до бродячих тварин, що до людей з низького соціального прошарку. Ця байдужість набувна. Вона походить від низького економічного рівня життя нашого народу.А якщо вона набута,то й позбавитись її легше. Підніметься економічний рівень, і як пропорція в сполученних сосудах, підніметься соціальній рівень життя. Зменшиться злобливість,похмуреність та зацикленість на собі. Ось тоді, вуличним котикам жити стане легше.

Я кажу про іншу байдужість. Байдужість з великої літери. Байдужість яка ломає долі. Наприклад, дитина з дванадцяти років мріє стати хірургом. Марить цією профессією, засинаючи уявляє себе в білому халаті, уявляє як рятує людей.І ось ця вже не дитина, а зрілий підліток, після школи вступає до  медичного інституту на бюджет,тому що фінансовий рівень родини не дозволяє навчатись на контрактній формі. І що відбувається? Хлопця викликають до дяді-декана,який урочисто з холодною і кам,яною міною вручає папірець,на якому одна лише цифра-5000 долларів. Або гроші і ти на бюджеті, або..... Або! Доля зламана, людина шукає себе в чомусь іншому. А чи знайде?!
Невдалі операції,люди інваліди після найпростіших хірургічних втручань, безглузді смерті на операційному столі... Дякуємо Вам пані Байдужість!


Інший приклад. Співбесіди в серьйозну рекламну агенцію чекають двоє молодих людей. Один живе рекламою, кретивом. Так, від здобув самоосвіту,але він вже має невеличкий,но всеж таки  практикум.І головне.Він має велитенське бажання працювати. Він готовий покласти свій мозок і душу на алтар,під назвою advertising.В ході розмови з’ясовується,що його конкурент у плані співбесіди, шість років пробухав віскарь,та пропихав в ніздрі все до чого його ніс дотягувався . Але ці шість років він «навчався» у найпрестижнішій advertising school. Навчався, бо тато сказав,що реклама це добре,це гроші. І на співбесіді він з тої ж причини,що називається  «папа». Вгадали хто зараз працює у агенції? І єдина відповідь,чому ми не маємо Канськіх Левів,та дивимось по ТВ лайнорекламу, а не якісний рекламний продукт -це Байдужість.


То все суб’єктивізм… Пусте… Тепер об’єктивно. Байдужість пронизує наше суспільство. І основний з головних коренів зла, саме у Байдужості.

Ми маємо кіпу бездарів,які знаходятся не на своєму місці,але через Байдужість не хочемо нічого змінювати.
Ми обираємо «чесних» політиків,знаючи що вони будуть красти, ми дивимось як країна тріщить по швам, як народне багатство наших дідів-прадідів перетікає у кишені тих за кого ми ставили галочки в бюлетнях. Дивимось і нам Байдуже. Добре що не гірше-це слоган сучасної України!

Європейський союз чи Митний- жива тема для українського суспільства. Але сімдесяти відсоткам людей по великому рахунку Байдеже. Звичайно дома,на кухні, з кумом чи дружиною точаться диспути що варті монологів Геббельса. Але не більше...
Основна маса вважає,що день прожили та й добре. Зрозумійте, якщо відкинути Байдужість,то наступний день можна зробити кращим. Бо ми того варті!

Дякую  за неБайдужість,всім хто це прочитав! З повагою Роман Тарасюк,та  його ВибрикиГоловногоМозку.
© Roman Tarasyuk