Навально нагромаджуються повідомлення у телефонах,
Емоційно напружено, самовиражено...
Викристалізовуються у порожнечу в чорно-білих тонах,
Хворобливого стану, до самоствердження.
Не тікай між парасольками забутих днів
То десь там, між" Хмарними атласами",
Не повернеш сумбурність прожитих років,
Нівелюючи почуття між порожніми містами.
Не мовчи, коли є що сказати,
І стій, як маєш до кого бігти.
Ефемерність тебе не повинна торкатись,
Але про те, я змушена мовчати...
гш
© Copyright: Мила Славина, 2013
Свидетельство о публикации №213111002216
Свидетельство о публикации №213111002216
Рецензии