Лина Костенко

Цей ліс живий. У нього добрі очі...

Ліна Костенко


Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

у просвіт хмар показує кіно,

і десь на пні під сивою сосною

ведмеді забивають доміно.

Малі озерця блискають незлісно,

колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити з лісом,

а вже тоді я можу і з людьми.

***


А лес живой
И с добрыми глазами
И в голове его шумят ветра
Пни-чудища косматые веками
траве о тишине
"В лета" слова
всё пишут...

Нестора двухтонный дуб сквозь пальцы
на вальсы белые молоденьких берёз
любуется
И сонный гриб в фуфайке
дождя напившись чуточку подрос
И в сумраке багряное светило
в просветах туч прокрутит всем кино
Где под седеющей сосной медведи
на пне
в азарте
забивают домино

Укачивает туча громы молний
уставших
И озёр глаза
мерцают
тайной светлой полня
Поедем-ка поговорим сперва
с тем лесом

... лишь потом с людьми
и с лёгким сердцем
смело говори