Казочка про дружбу

Кожного ранку борсучок Єгор робить зарядку. Раз-два лапками, три-чотири хвостиком…  Після неї він іде збирати росу й чаювати із Сонечком.
Та якось одного дня борсучок зник. Сонечко розгублено ходило лугом і чекало на друга.
Єгор  не прийшов. 
- Що трапилося? – почало хвилюватися світило.
Квіточки, яких теж здивувала відсутність борсучка, запропонували:
- Треба з’ясувати причину. Давайте попросимо мишку збігати до Єгора.
Сіренька голівкою на знак згоди кивнула, хвостиком махнула й побігла до нірки борсучка.
- Тук, тук, тук, - постукала у дверцята. -  Є хто вдома?
- Проходьте, - почулося зсередини.
Мишка дверцята відчинила й забігла в хатинку. Там у ліжечку лежав борсучок.
- Тебе всі шукають, - пропищала мишка.
Єгор сумно зітхнув:
- Нездужаю я. Ніжка болить.
Сіренька ніжку оглянула, носиком замислено повертіла й сказала:
- Я незабаром повернуся. Чекай на мене.
Єгор усміхнувся: «Не забули про мене друзі.»
Мишка побігла до квіточок і розповіла про хворобу борсучка. Тут якраз і Сонечко підійшло. 
Вислухавши сіреньку, світило дістало промінчика:
- Візьми. Він всі хвороби зцілює.
- А що з ним робити? – запитала мишка.
- Поклади поряд з хворою ніжкою, - порадило Сонечко.
- Гаразд, - кивнула сіренька і швиденько побігла до нірки хворого.
Незабаром всі побачили Єгора. Він щасливо усміхався.
- Я знову здоровий! – вигукнув борсучок.
- Ура-а! – заплескали пелюсточками квіточки.
- Ура-а, - щасливо усміхнулося Сонечко.
Всі раділи й веселилися. Друзі знову були разом!


Рецензии