Смугастик та колюча квiтка

Смугастик вийшов у двір, потягнувся і почав зацікавлено розглядати  квіти. Їх  було у квітнику багато. Різнокольорові айстри, одна гарніша за іншу. Тут були і яскраво-рожеві, і сині, і жовті. Та котика не цікавив колір айстр. Йому кортіло перевірити, які ці квіти на смак. Колись він спробував кульбабку, вона була гірка. А ромашка нічого так. Ці ж квіти були набагато більші, ніж кульбабка чи ромашка. Котик подумав,  що господиня не перераховує квіти кожного дня, тільки поливає, тож одну квіточку можна спробувати. « покуштую оту, найбільшу квітку, Чи ту, що менша – ніхто й не помітить» - з такими роздумами котик наблизився до квітника. Тільки Тільки-но Смугастик наблизився до квітника, як уколовся.  Ой-йой-йой, - загорлав він на все подвіря, аж курки сполохано почали кудахтати. «Навіть не знав, що ці квіти такі колючі. Тепер буду обходити йх десятою дорогою!» - пробурмотів котик сам собі, здивовано шукаючи поглядом колючки на квітах, та подався подалі від квітника.
-А ніяка я не квітка -  почулося чиєсь глузливе.
Котик повернувся. Здивувавшись ще більше: «От дивина, так дивина – квіти розмовляють!»  та побачив  якесь звірятко, схоже на мишу, тільки більше.
То це ти мене вкусив? Ось я тобі! – розсердився котик і хотів вкусити звірятко. Та знову уколовся.
А звірятко засміялося: «Навіть не намагайся мене вкусити – у мене колючки є»
Так Смугастик в перший раз зустрівся з іжачком. Декілька днів котик обходив і квітник, і їжачка. Гуляв в іншому кутку двору та думав про те, навіщо в іхньому дворі живе ця колючка. «Краще би господиня його зовсім прогнала.»
Так продовжувалося аж поки пес Рябко розповів, що з їжачком можна навіть дружити, якщо добре ставишся до квітів. Їжачку вони дуже подобаються. Тому він намагається вколоти  всіх, хто наближається до квітника, крім господині, котра поливає квіти.
-А ти ж не поливати квіти хотів? – запитав Рябко.
Певно, що ні – пробурмотів Смугастик.-  Та нічого я б тим квітам не зробив. Спробував би тілько на смак.
Рябко посміхнувся: «Отож їжачок  правильно робив, що відганяв тебе від квітника. Та й взвгалі, нащо котові квіти їсти?»
 -Та й справді – нащо? – подумав  Смугастик. І вирішив більше не пробувати квіти на смак. Нехай ростуть та звеселяють всіх.
А з їжачком Смугастик подружився. І навіть, разом з Рябком та іжачком відганяв від квітника неслухняних курей, котрим кортіло погребтися у квітнику.