О, пане, ця осінь знов нагадала про вас,
Дощопадом сумним, що збиває волоські горіхи.
Розпогодилось небо і засяяло, наче топаз
Памятаю тоді від веселого вашого сміху.
Ви приїхали потягом, що звався «Осінь-Зима»,
Пересіли у звичну маршрутку потім до мене,
Я чекала вас довго і чекала таки недарма,
Ви принесли дарунок – сонце у грудях черлене.
Ви мене зігрівали і промінням світилася так
Ваша сяйвом душа і... сивина у волоссі,
Відреклася на мить від мене мирська суєта,
А, здалося, на осінь.
Ви до мене, гадала, назовсім.
Осiннiй Пан
© Copyright: Муза Поета, 2013
Свидетельство о публикации №213112001575
Свидетельство о публикации №213112001575
Рецензии
Світлий вірш. І печаль у нього світла. І образність яскрава і неповторна.
Василь Кузан 20.11.2013 23:24 • Заявить о нарушении
Василь Кузан 20.11.2013 23:24 • Заявить о нарушении