Вона понад усе любила псувати плівку,
Фотографуючи муніципальні старі будинки
Її найбільше багатство – твої платівки
Яких вона намагалась позбутись на ринках.
Бліда роса похапцем котилась з її волосся -
На землю падала у вигляді срібних монет.
Із її зелених очей світло повільно лилося
На місце, де колись міг стояти його портрет.
В ній велика діра, де чути вчорашні відлуння –
З середини пінцетом витягали вістря моралі.
Розплата за помилку – каяття і болюче відлюддя -
Одні лишаються на узбіччях, інші йдуть далі.
На поличках припадають пилом його книжки -
Хотіла у пам*яті лишити сліди відтворень.
Вона кожного дня розбивалася на друзки
А одного разу, вона догоріла,
як останній
осінній
жовтень.
Тобi
© Copyright: Марина Крыжняя, 2013
Свидетельство о публикации №213112300354
Свидетельство о публикации №213112300354
Рецензии
цеж цілковита ***ня!Ще одна Тп що вважає себе геніальністю...
Альберто Пикассо 16.01.2014 03:52 • Заявить о нарушении
Альберто Пикассо 16.01.2014 03:52 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.