Гра зi смертю

Сімдесят  п’ятий  промайнуло,
Проснувсь  й  нічого  не  болить -
Вщипни  себе  аби  відчулось,
Що  не  помер,  іще  живий.
Потрібно  кожному  зрости
Аби  почати  з  смертю  грати:
Не  спішу  -  приходиш  ти,
А  прошу  -  не  хочеш  взяти.
Мертві  бджоли  не  гудуть,
Сад  не  квітне  без  коріння,
Шукає  хто,  знайдЕ  свій  путь,
З  каміння  не  росте  насіння.
Я  йду  туди,  а  ти  -  сюди
У  житті,  подіях,  вчинках -
Зустрічі  в  щасті  чи  біді,
На  весіллях,  на  поминках.
Ти  -  мені,  а  я  -  тобі,
Рука  руку  завжди  миє,
В  компромісах,  боротьбі -
Хто  живий,  хто  животіє.

Мертві  сорому  не  мають,
Страху  також  в  них  нема,
Їх  надійно  оминають
Розпач,  тюрма  і  сумА.
Як  померти  аби  жити
Звідьнення  щоби  прийшло
Лиш  добро  усім  творити
Подолать  навколо  зло?
Ось  прийшла  й  пора  моя -
Помитий  й  чисто  одітий,
Мене  нема,  це  -  вже  земля,
Що  має  в  камері  згоріти.
Душа  ще  тут,  хоч  відлетіла,
Всіх  любих  серцю  обняла,
Простила  їх  й  благословила
Щаслива  доля  щоб  була.
Хай  буде  все  як  хто  захоче -
Своя  держава  і  свій  дім,
Народ  трудящий  і  співучий -
Добро  хай  завжди  буде  з  ним.

Може  й  мене  тут  згадають –
Співав,  гнівив  і  закликав
Ради  людей,  не  ради  слави
Думки  в  рядочки  карбував.
Творив  добро,  зі  злом  боровся,
Віру  й  надію  в  люд  вселяв
Щоб  все  омріяне  збулося
Та  кожний  по  заслузі  мав.
Тіло  смертне,   душа  вічна
Яку  їй  долю  заслужив,
В  такій  чергово  й  безконечно
Знову  для  нового  ожив.
В  раю  скучав  чи  бавивсь  пеклом,
Може  в  дорозі  забаривсь -
Господь  провів  крізь  переклепки
Та  й  в  житті  іншім  оживив:
У  нащадках,  у  тваринах
Чи  в  рослини  попадеш -
Бог  може  все.  Коли  спочинеш
В  круговерть  оцю  вернеш.

Проснувсь  і  весело  мені
І  ні  про  що  я  не  шкодую:
Ішли  роки,  побігли  дні -
Живу,  люблю  та  ще  й  віршую!
   25.11. 2013р., Київ