Тоби нэмае пробачэння

Тобі немає пробачення.
Я помираю.
Біль, це дитина,
Яку ти подарував мені.

Серце моє, чи є ти у грудях моїх?
Я не чую тебе, я не чую звуків твоїх.
Може мертва вже я, може лежу у труні?
Може вічна я і плину у вічному сні.

Тобі немає пробачення.
Я ж попереджала,
Що швидко можу захворіти,
Але ти казав,
Що будеш моїм лікарем.
Тобі немає пробачення
Тому, що кожен день
Я ковтала отруйні пілюлі
Твоїх чорних очей.

Очі мої, чому ж ви не дивитесь в даль?
То сонце горить, а не кимось забутий ліхтар.
Може ви вже не чуєте з далеку того тепла?
Може ви вже чужі? То кому ж я вас віддала?

Тобі немає пробачення
Бо льодовий вогонь твого серця
Загасив останню іскорку
Мого кохання.
Тобі немає пробачення
Бо з твоєї милості
Я стала калікою цього життя,
Я опинилася на кладовищі любові.

Думи мої, де ж, важкі, подіну я вас?
Вже стоїть на порозі суддею минулого час.
Вже гука у душу мою та чаруюча мить,
Вже палає вогонь піді мною, яскраво горить.

Тобі немає пробачення.
Твоя дитина розриває мою душу
На дрібні клаптики
Які перетворюються на сміття.
Тобі немає пробачення
За те, що я сама тебе вигадала,
Що сама своїми руками
Збудувала собі склеп.

Доле моя, прощавай, я вдячна за все.
Хай попіл від мене вітер стрімкий рознесе.
Хай серце у грудях нікому моє не болить.
Хай ніхто не пізнає
Кого я могла так любить.

Тобі немає пробачення.
Біль, це дитина,
Яку ти подарував мені.